Лаванда Різ - Зграя, Лаванда Різ

- Ні, ні, Нікі, тільки не говори мені, що ти зібралася піти! - Ерік кинувся вбік. В його очах застигла біль і благальний крик. - Ні! А ти запитала, чого я хочу?! Про мене ти подумала?! Як мені жити без тебе, Нікі, я ж кохаю тебе без пам'яті?!

Найгірший момент в моєму житті ... Гірше ніж загибель батьків, зрада Ембер і полон. Гірше, тому що я свідомо відмовляюся від того, кого люблю, можливо я відмовляюся від ілюзії, можливо роблю помилку, відповідь мені піднесе життя через деякий час. Зараз я відриваю душу від тіла.

- Еріку, чудовий мій, неперевершений, особливий. ... Ти і твої почуття - найпрекрасніше, що траплялося в моєму житті, - вульфени теж плачуть, навіть понад сильні вовки мають серце, і вміють відчувати біль душі. Плакала і я. - Але ми обманюємося і дуже ризикуємо, це може зайти надто далеко, до непоправного. Наш з тобою обов’язок - триматися один від одного подалі. Я повинна піти, Еріку, - я говорю рішуче і швидко, не даючи йому вставити слово. Тому що, якщо я не скажу це зараз, потім ці слова просто застрягнуть грудкою. - Можливо, ми знайдемо антидот, і дія відвару зійде нанівець. Ми будемо пам'ятати один одного, і навіть відчувати залишкові почуття, але наші шляхи не зливаються в один. Моє місце не тут, ми помилилися. Тім не удаваний позив - він істинно обраний, його обрала моя суть і боротися з нею безглуздо. Мої почуття до нього занадто глибокі, я пронизана ними. Без нього я сама не своя.

   На Еріку немає обличчя, одна суцільна маска болю і нерозуміння.

- Я не можу тебе відпустити, - його шепіт жахливий, наче всередині нього серце з шумом розходилося по швах. - Не можу дозволити, щоб альянс дістався до тебе. ... Я не вірю цьому беті. Він веде тебе прямо в пастку, він задурив тобі мозок. Ти просто розгубилася, але ти любиш мене, я це знаю, і тому ти прийдеш до тями і передумаєш. Ми ще раз все обговоримо вранці. Пішли в будинок, погода псується, - Ерік потягнувся до мене, але я відскочила убік, відчуваючи себе огидним чудовиськом, вбивцею, що витоптує світлі почуття.

Але без цього було не обійтися. І як би ми не намагалися попрощатися, нормально попрощатися все одно не вийшло б, тому що це моторошно боляче.

Моє рішення дозріло буквально відразу, моя вовча суть стрепенулася, затремтіла, як тільки ми заговорили з Тімом про моє місце, про зграї, кинутий якір тягнув мене назад. Поява Тіма розвіяла якусь пелену, прояснила розум, вправила вивихи серця. Він нагадав мені, що я досить сильна, щоб приймати складні рішення і тверезо оцінювати ситуацію.

Необачно було закохуватися в альфу, нехай навіть в найкращого на всі чотири сторони світу. Це сталося і так вийшло, що ми лише поглумилися над власними душами, над своєю природою. Тому першим моїм бажанням було захистити Еріка. І я зроблю це, якщо піду геть.

Не можна було допустити, щоб одного разу зірвавшись, ми б перегризли один одному горлянки. У цього експерименту наслідки могли бути непередбачуваними. Потрібно було рвати швидко, без довгих проводів, поплакати я зможу і потім. Нехай краще перехворіє і зненавидить мене.

  Я почала швидко стягувати з себе одяг. Ерік кинувся на мене, намагаючись перешкодити. Але тут сталося дещо непередбачуване. ... П'ятеро з його вульфенів, раптом накинулися на свого альфу, відокремлюючи Еріка від мене. Розгніваний альфа став розшпурювати їх в сторони, але скочивши на ноги, вони кидалися і висіли на ньому знову і знову, поки я не звернула одяг у вузол і не перевтілилася. ... Сліди впливу бети, Тім передбачив те, що Ерік спробує мені перешкодити. Піднявши морду, я завила протяжно і жалібно.

Я прощалася. Від усього серця. Серця, наповненого любов'ю до Еріка.

Після я щодуху кинулася бігти в бік лісу.

    Чомусь я завжди була впевнена, що моє життя не буде мені вважатися медом, з тих самих років, як тільки я почала усвідомлювати себе в нашій реальності. Мені доводилося боротися за кожну частинку щастя, за кожен момент радості, моя душа страждала через кожний промах, через кожну втрату, але я все одно продовжувала підніматися на якусь гору досвіду. Народитися дівчинкою альфою це так собі везіння, втрачати коханих та близьких - це вже прокляття.

Я знову сама по собі. Мчу назустріч невідомості в шкурі вовка, не особливо радіючи своїй свободі. ... Так, у мене ще є Тім. Але цей клубок ще більше заплутаний. Я не можу знати, що мене чекає у  майбутньому. Я просто віддалася своїй природі. Чи не вперше в житті.

Відчувши Тіма - я прискорююсь. І ось через пів години з заростей показався великий сірий перевертень. З хвилюванням ловлю його погляд і чітко бачу небезпеку! ... Завмираю та прислухаюся до всього: до шуму крові у вухах, до звуків лісу, запахів, відчуттів. Інтуїція в зверненому стані працює просто чудово, вульфена обдурити дуже складно, особливо альфу. Вдалині вловлюю безладний собачий гавкіт. 

Псів стримують. Однозначно мисливці! Але запаху людей я не відчуваю, лише вгадую їхню присутність. Запитально дивлюся на Тіма і мовчу. Він підходить ближче. Деяких його вовків тут немає, виходить, він послав їх на розвідку. Відчувається напруга. Знову. Як же мене це дістало, господи!

- «Так вже влаштований світ, в якому живуть вульфени. Часом тебе можуть зрадити найближчі: друзі, сусіди, брат чи навіть мати. Але ніколи тебе не зрадить обраний твоєї істиною пари! Ніколи! Ніколи він не допустить, щоб його пара постраждала!», - почула я його сувору думку. Тім був обурений.

- «Я знаю»