Віолетта Котова - Святковий подарунок долі, Віолетта Котова

- Тому я впевнена, що він має якісь серйозні наміри щодо тебе.

- Та ні! Він просто хороша і добра людина й допоміг мені вибратися зі скрутного становища.

- Думай як знаєш. Але прислухайся до моїх слів. Як не готова до подальшого розвитку стосунків, тікай. Він заслуговує на справжнє щастя.

 Я знову опинилася на тій самій терасі, де вночі ми провели багато часу поряд. Він підтримав мене, заспокоїв, допоміг прийняти правильне справедливе рішення, не покинув у складній ситуації, не залишив саму. А я відчувала біля нього щось незвичне, дивне та приємне, подумки зізналася собі, що зовсім не хочеться їхати. Навпаки, переважає бажання залишитись й поспілкуватись іще. А хіба можливо таке? Як це, я ще й не встигла чоловіка забути, а в глибині себе, десь у секретних, темних закутках вже думаю про іншого. Не можна так, сама ледь не зрадницею виглядаю.

 Схопилася я за свої речі, вдяглася швидко, схопила сумку й побігла до дверей. Не можу так! Не маю права давати цьому диваку марні надії, бо ще не розібралася із власним життям. А раптом Яся помилилася? Раптом, я мала рацію і він банально не залишив людину в біді?! Рука сама потягнулася до ручки дверей, коли я почула його голос позаду себе.

- Тікаєш? – звучало якось приречено.

 Всього одне слово, один щирий погляд, який підтверджував слова його сестри. Він дивився на мене з надією, цікавістю, симпатією і одночасно розчаруванням. Тоді мій розум відімкнувся, а тілом керувало серце. Я кинула дурну затію, опустила руку та повільно підійшла до нього. Весь час він не відпускав мого погляду, дивився впевнено та чітко, на мить тиша задзвеніла напругою, та я вже знала чого хочу насправді. Потяглася на пальчиках до нього, Микита одразу підхопив мене й поцілував. Я більше не відчувала себе покинутою дружиною, з ним повернулася у підлітковий вік, коли серце заходилося в шаленому ритмі лиш від одного подиху поряд, коли не цікавило нічого зі звичного життя, важливим був лише момент в якому ми жили зараз…

 Тепер я дякувала долі, яка підкинула мені зрадника у шлюбі, що влаштувала першу аварію в житті, дала можливість зрозуміти різницю між різними чоловіками й розрізнити справжні, а не штучні почуття, які роблять людину щасливою.

Кому оповідання це дуже мало, запрошую переходити до новинки "На перехресті братів"!

Анотація:

- Ти вирішила мені квартиру зруйнувати? – почувся стомлений сонний чоловічий голос. Вона відчула, як хлопець перевернувся на ліжку, та схоже не мав жодного наміру вставати. – Лягай вже, дай поспати!
 Олеся все ж таки зібрала всю свою хоробрість до купи та обернулася, бо вже здогадалася хто саме лежить поряд. Цей голос вона впізнає з тисяч...
- Ну?! – він зітхнув і сів. Його голий торс Леся бачила тільки коли вони з батьками на пляж їздили. – І довго там стоятимеш, нещастячко?
- Що? – відтанула снігова королева, так він її завжди називав. – Як ми тут опинилися? Чому разом в ліжку?!

Читати за посиланням:  https://booknet.ua/book/na-perehrest-bratv-b420918

Кінець