Віктор Суворов - Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

class="p1">І ще одне правило. Ціль з'являлася рідко, але чомусь на вихідні дні й у свята, американські або радянські: 4 липня, 7 листопада, 31 грудня, 23 лютого.

І ось рано вранці 1 травня 1960 року вона з'явилася знову.

Глибоко в надрах Москви на Центральному командному пункті ППО країни - коротка нарада. Обстановка прояснилася. І навіть настало якесь заспокоєння. Порушник уже більше двох годин у повітряному просторі Радянського Союзу. Йде на північ. З кожною хвилиною польоту він все більше віддаляється від кордону, який перетнув. Повернутися йому все важче. З кожною хвилиною він наближається до центральних районів країни, де ймовірність потрапити в зону обстрілу зенітних ракет зростає. Територія величезна. Найбільша у світі. Всю її зенітними ракетами не захистиш. Проміжки між зонами ураження зенітних ракет прикривають винищувачі ППО МіГ-17 і МіГ-19. Але ця ціль їм вочевидь не до снаги.

Після перших появ у радянському небі дивного порушника були зроблені абсолютно неймовірні зусилля, щоб створити винищувач-перехоплювач, здатний напоумити зухвальців, на яких би висотах вони не літали.

Такий винищувач створив великий авіаційний конструктор Павло Осипович Сухий. Називався Су-9. Створювався він не для ВПС, а спеціально для авіації ППО країни. Це був не просто винищувач, але єдиний комплекс, який містив сам винищувач-перехоплювач, керовані ракети, які він ніс, і станцію наведення із землі. Су-9 ще на стадії експериментальних варіантів побив світовий рекорд висоти - 28 857 метрів. Потім будуть світові рекорди висоти в горизонтальному польоті і світові рекорди швидкості на 100 - і 500-кілометрових замкнутих маршрутах. Однак за ці досягнення довелося заплатити високу ціну. Машина вийшла складною у виробництві, освоєнні, керуванні, експлуатації та ремонті. Су-9 ще не був прийнятий на озброєння ППО країни, але вже пішов слух про те, як йтимуть справи на аеродромах: пілот мокрий, технік спітнілий, а конструктор Сухий.

Але це на верхах такі чутки. А на аеродромних низах про такого конструктора ще не чули.

4

Доля зібрала всю свою злість в один дробильний кулак і цим кулаком два десятки років гатила бідного білоруса Павла Сухого, не знаючи ні співчуття, ні милосердя. Починав він у конструкторському бюро Туполєва. І швидко з посади простого інженера піднявся на посаду заступника головного конструктора. В імперії Туполєва Сухий мав свій уділ, ніби автономне царство. У 1933 році Сухий створив літак АНТ-25, який у 1937 році через Північний полюс літав в Америку, побивши світовий рекорд дальності 11500 кілометрів. АНТ - це Андрій Миколайович Туполєв.

Літак Сухого, але слава - Туполєву.

АНТ-25 будувався не заради рекордів. Це був прообраз наддалекого бомбардувальника ДБ-1.

Далі був літак Сухого АНТ-37. Він теж бив рекорди. Він теж насправді був наддалеким бомбардувальником.

Але Сталін готував війну проти ближнього сусіда. Наддалекі бомбардувальники йому були в ті роки не потрібні. У велику серію ДБ-1 і ДБ-2 не пішли.

Перед самою війною Сухий очолив власне конструкторське бюро і тут же виграв конкурс на одномоторний бомбардувальник «Іванов», перемігши таких грізних суперників, як Григорович, Неман, Полікарпов. Літак Сухого вийшов легким, витонченим, летючим, простим у виробництві, обслуговуванні, ремонті та керуванні. Але гримнула війна зовсім не така, до якої готувався товариш Сталін. Для війни за сценаріями Сталіна літак Сухого підходив ідеально. Але війна пішла за планами Гітлера. Для цієї ситуації потрібен зовсім інший літак.

І Сухий у ході війни створив броньований штурмовик Су-6, який мав видатні льотні характеристики. За всіма параметрами Су-6 перевершував знаменитий Іл-2. За створення Су-6 Сухий отримав Сталінську премію першого ступеня. Але... літак у серію не пішов. Не стали ламати вже налагоджене виробництво штурмовика Ільюшина.

Сухий створює ще більш могутній броньований штурмовик Су-8 з надпотужним озброєнням, важкою бронею, загальною масою 1680 кг і знову - з видатними льотними характеристиками. Су-8 ніс батарею з чотирьох 45-мм автоматичних гармат, десять кулеметів, півтори тони бомб, 8 реактивних снарядів. Але й цей літак у серію не пішов. Підвели мотори. Конструктор літаків сам моторів не робить. Цим займаються інші люди в інших установах. Літак був готовий у 1943 році, а двигуни... після війни.

Непохитний, невтомний Сухий створює цілу серію літаків, що вражали уяву. Але доля завжди знаходила причину, з якої їх не приймають на озброєння. І раптом удар неймовірної сили - конструкторське бюро Сухого закрите. Його, як багато років тому, знову призначають заступником Туполєва.

Доля гнула і хилила. Але зламати не зуміла. Через три роки йому пропонують організувати самостійне конструкторське бюро «з нуля».

Сухий формує свою фірму і створює одночасно Су-7 для ВПС і Су-9 для винищувальної авіації ППО.

Після появи в радянському небі дивного порушника було вжито неймовірних зусиль, щоб створити винищувач-перехоплювач, здатний урезонити нахаб, на яких би висотах вони не літали. Такий винищувач, Су-9, створив великий конструктор Павло Сухий.Су-9 побив світовий рекорд висоти - 28 857 метрів, але вийшов складним в експлуатації та ремонті. Жартували, що справи на аеродромах складуться так: пілот мокрий, технік спітнілий, а конструктор - Сухий.

У 1959 році завод № 153 у Новосибірську починає випуск перших Су-9. За рік їх було побудовано півтори сотні. Але весь комплекс у складі винищувача-перехоплювача Су-9, його ракет і станції наведення ще не прийнятий на озброєння. Це станеться тільки 15 жовтня 1960 року. Літак поступив до деяких полків, туди надійшли й ракети, але станції наведення очікувалися найближчим часом. Та й ракети надійшли, але поки бойовими не вважалися. Наказу про те, що вони прийняті на озброєння, ще не було. Тому інженерно-технічний склад стройових частин не був допущений до абсолютно таємної техніки.

На самому початку 1960 року з'явилася чудова можливість збити невидимку. Ціль ішла в напрямку об'єкта Москва-400. Не подумайте тільки, що Москва-400 - це десь у Москві або поруч. Москва-400 - це випробувальний полігон ядерної зброї в районі Семипалатинська.

Сталося так, що далеко від цих місць пара Су-9 відпрацьовувала пуски ракет на випробувальному полігоні. Пілоти на Су-9 були не прості, а майстри вищого класу Володимир Назаров і Борис Староверов. Є винищувачі, є ракети на них! Якось можна обійтися без новітньої станції наведення. Проте відстань величезна, долетіти до Семипалатинська й атакувати гасу вистачить, а як повертатися? Зрозуміло, в районі ядерного полігону є аеродром, але він абсолютно таємний, сідати там без дозволу не можна.

А товариші з КДБ проявили пильність. Це все ж Семипалатинськ! Правильно, пілоти ППО країни допущені до таємниць надзвичайної важливості, їм довірена найдосконаліша бойова