Віктор Суворов - Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

густий сад. Поки ще не зелений. Відкриваються ворота самі собою, пропускаючи кого треба. Перед усіма іншими ці ворота наглухо зачинені. Стукайте - не достукаєтеся.

Водій чорної машини і мотоциклісти глушать двигуни на стоянці, посипаній дрібними камінчиками. Тут, за високим парканом, у цьому непримітному будинку, для них є кімната відпочинку з телевізором, підшивками журналу «Вокруг света» і книжками Олександра Бєляєва про людину-амфібію й острів загиблих кораблів. Тут їх усіх нагодують. Якщо буде потрібно - не один раз. Тут можна і поспати, додивитися сни, перервані тривогою. Хто знає, скільки треба чекати і куди доведеться нестися через п'ять хвилин, через годину, дві чи через три доби. Тому й водій, і супровідні особи повинні бути свіжими, відпочити, бути готовими за першим сигналом доставити свого пасажира куди накажуть.

А маршал зник за дверима.

Ні водію, ні супроводу знати не належить, що він робить за тими дверима. А він за ними нічого й не робить. За тими дверима сидить охорона з автоматами. Маршал пробігає коридором, не відповідаючи на привітання. Ніколи. Перед ним безшумно розчиняються двері, точно такі, як у фільмах про пограбування банків: масив тьмяної блискучої сталі вагою ніяк не менше десяти тон.

Далі - стрімкий спуск, майже падіння, в ліфті. І плавне гальмування в кінці шляху на величезній глибині. Тут його чекає поїзд лише з двох вагонів. Вагон метро зовсім не такий, у яких трудящі вранці поспішають на роботу, щоб достроково, відповідно до зобов'язань, виконувати п'ятирічні плани. Вагон - це кабінет без вікон, але зі столом, кріслом, апаратурою урядового зв'язку.

- Другий?

- Їду.

- Третій?

- Через чотири хвилини буду.

- Четвертий?

- Майже на місці.

- П'ятий?

- На місці.

Другий - це перший заступник. Третій - начальник штабу ППО країни. Четвертий - командувач зенітно-ракетних військ. П'ятий - командувач винищувальної авіації ППО країни.

І, будь ласка, не плутайте з ВПС. Війська ППО країни мають власну винищувальну авіацію, яка озброєна особливими винищувачами для вирішення особливих завдань.

- Оперативний, обстановку.

- Товаришу перший, ціль продовжує політ. Якщо не змінить напрямок, то маршрут проляже з Афганістану через Аральське море на Урал, далі - до Норвегії.

- Наказую. Бойова тривога Московському і Бакинського округам ППО, першій, другій, четвертій, шостій, восьмій, дев'ятій та дванадцятій окремим арміям ППО. Усім цивільним літакам і літакам ВПС - негайно посадка на найближчі аеродроми. Небо очистити.

- Так. Виконую.

2

Бойова тривога 4-ій окремій армії ППО була оголошена о 5 годині 47 хвилин за інформацією сусідньої армії, не чекаючи наказу згори. Через дві хвилини сигнал бойової тривоги був отриманий і з Москви.

4-а окрема армія ППО включала до свого складу два корпуси, 5-й і 19-й, і одну дивізію в стадії формування.

У 5-му корпусі ППО країни чотири зенітно-ракетні бригади, п'ять зенітно-ракетних полків, три винищувальні авіаційні полки і радіотехнічна бригада.

У 19-му корпусі ППО країни в той час було три зенітно-ракетні бригади, п'ять зенітно-ракетних полків, два винищувальні авіаційні полки і радіотехнічна бригада.

На озброєнні зенітно-ракетних частин - комплекс С-75, авіаційних полків - МіГ-19, радіотехнічних бригад - РЛС типу П-8, П-10, П-30.

Проблема номер один: порушник може пройти збоку, в зони ураження зенітних ракет не потрапити.

Проблема номер два: на такій висоті МіГ-19 порушника не дістане.

Але є надія: можна спробувати зробити ривок вгору, намагаючись знизу уразити ціль вогнем автоматичних гармат. А гармати на МіГ-19 відмінні.

3

Перша поява дивної цілі в повітряному просторі Радянського Союзу було зафіксовано 4 липня 1956 року, в день 180-ї річниці незалежності Америки. Літак невпізнаного типу та державної приналежності порушив кордон НДР, пройшов над Східною Німеччиною, над Польщею, порушив повітряний простір Радянського Союзу в районі Гродно, далі його маршрут пролягав над Мінськом, Вільнюсом і Калінінградом. На перехоплення порушника було піднято в цілому 132 радянські винищувачі. Лише чотири з них (три Міг-17 і один Як-25) змогли візуально виявити ціль, але для перехоплення не вистачало ні висоти, ні швидкості.

Після цього привид з'являвся знову і знову. Щоразу з різних напрямків. Дані радарів ставили радянське керівництво в глухий кут: якийсь об'єкт на недосяжній висоті то майже нерухомо висів у стратосфері, то мчав зі швидкістю 750-800, іноді і 850 км/год.

 Пілоти доповідали, що бачили літак незвичайної форми: корпус відносно короткий, розмах крил неймовірний.

Питання було поставлене перед провідними радянськими авіаційними конструкторами. І була отримана категорична відповідь Мікояна, Яковлєва, Туполєва: цього не може бути. Як тільки нерозпізнаний літальний об'єкт погасить швидкість до швидкості птаха, він повинен впасти. І що це за літальний апарат, який по п'ять, а то й по шість годин носиться на такій висоті? Нісенітниця. Все, що розповідають оператори РЛС - вигадка.

Треба додати, що радянські РЛС типу П-8 і П-10 з великими труднощами могли виявляти цю незрозумілу ціль і стежити за нею. Ситуація змінилася з надходженням більш досконалої техніки.

13 січня 1959 року РЛС П-30 Туркестанського корпусу ППО (в той момент єдина у всьому корпусі) засікла ціль на висоті 20 600 метрів. На перехоплення було піднято винищувач МіГ-19. Пілот - старший лейтенант М. Ширяєв. Стеля винищувача - 16 500 метрів. Але пілот, розігнавши машину, рвонув угору, перетворивши швидкість у висоту. Йому вдалося вискочити на 17 500 метрів. І відкрилася дивна картина. Пілот доповів на землю, що бачить над собою літак незвичайної форми на висоті приблизно 20-21 тисяча метрів.

Набраної висоти радянський пілот, зрозуміло, втримати не міг. Винищувач, втративши швидкість до нуля, тут же впав на ті висоти, для яких народжений. Після приземлення пілот намалював силует порушника: корпус відносно короткий, розмах крил неймовірний. Це вочевидь був силует планера. Але планери на такій висоті літати не можуть, як і не можуть носитися з такою швидкістю. Доповідь пілота була передана в Москву. Негайно з Москви прибув командувач винищувальної авіації ППО двічі Герой Радянського Союзу генерал-полковник авіації Е. Савицький на чолі групи експертів. Відбулася серйозна розмова, швидше допит, який тривав 5 годин. Був зроблений висновок: пілот хотів відзначитися, вся його розповідь - вигадка.

Йшов час, оператори РЛС продовжували доповідати про появу цілей. Ціль завжди з'являлася на висоті 20-21 кілометр. І завжди над такими об'єктами, як ядерний полігон у Семипалатинській області, ракетний полігон Тюра-Там, полігон ракетних військ ППО Сари-Шаган, ракетний полігон Капустин Яр, завод зі збагачення урану «Маяк» під Свердловськом, будівництво ракетного полігону в Плесецьку.