Юлія Рудишина - Зима в серці, Юлія Рудишина

Як романтично – мене таскає на руках сам красунчик Богуцький, навкруги файний карпатський ліс, кому скажи – не повірять.

Я й сама в це все не вірю. А ще – в те, що почула від нього щойно. Він весь цей час, як виявилось, був впевнений, що я заміжня! І про це хтось сказав йому наступного дня після нашого побачення. І саме томі він мене кинув без пояснень. Хто був тою «доброю людиною», Олекса вже й не пам’ятає. Але чомусь мені здається, що без гадюки з бухгалтерії не обійшлось. Олекса в нас хлопець гарний, а Надійка, яку гадюка узяла в штат нещодавно – її якась родичка. Пазл починає сходитись. Ця сволота вирішила посварити Олексу зі мною, коли побачила його біля моїх дверей з квітами. Виявляється, він тоді ще й мої улюблені лілеї приніс. А я згадала, що дійсно в той день бачила на підвіконні нашого поверху шикарний букет, ми ще з Янкою все гадали, кому це не донесли презенту.

Але чому він повірив пліткам, а не спитав у мене. Хоча… а якщо б мені таке про нього сказали, я б що, пішла принизливо перепитувати у хлопця, чи він раптом не одружений? Маячня. Я зробила б так само. Перестала б спілкуватись.

— Якби я ще згадав, хто мені цю дурість тоді сказав, — раптом промовив Олекса й дивно якось подивився на мене, — то я б йому ноги повиривав. Або язика.

— Що було – то загуло, — відгукнулась я, ніяково відвела погляд. Так, тепер я добре розумію, чого він поводився як покидьок. Якби я після побачення дізналась такі цікаві новини – теж, мабуть, нервувала б. – Що ж тепер поробиш. Але неприємно, що працюємо ми в зміїному гнізді. Ніколи не знаєш, звідки прилетить.

— Не те слово… Діанко, а скажи, в мене буде другий шанс? Я можу ще раз запросити тебе на побачення? – раптом спитав він і зупинився – ми вже підійшли до підйомника і можна було викликати рятувальників.

Моє серце, зимове та крижане, почало так сильно битися, немов оживало. Немов я нарешті відчула жагу до життя… та кохання. Хто знає, що буде далі, може, й нічого ней вийде. Але якщо я не погоджусь пробувати – буде один варіант. Нічого дійсно не вийде.

А якщо дам Олексі другий шанс – буде вже надія на інший фінал нашої історії.

І я кивнула і перша поцілувала його, згадавши присмак гіркого шоколаду його губ.

Кінець