Катерина Федоровська - Спокута на Сліпій горі, Катерина Федоровська

– Ні! – кинула мимохідь Зореслава. – Ви будете тут. Там місце лише для тих, хто володіє магією.

– Якщо щось із Ярусею трапиться, я не зможу жити! – встиг вигукнути Гліб перед тим, як Зореслава зачинила двері.

– Нічого поганого не трапиться, – промовила до донечки колишня могутня відьма. – Лише сипнеш на нього зіллям і тікай до татка й дядька Владислава. Добре? Інше все ми завершимо.

Яруся кивнула, й з проходу вони зайшли до кімнати, де Повелитель ще був скований сильнодійним закляттям Цвітани, а відьми читали давньою відьомською мовою закляття із відьомської книги.

Зореслава миттю приєдналася до них. Яруся ж щедро сипнула вмістом магічного мішечка на застиглу темну постать після того, як мама їй кивнула. Вона розвернулася, щоб вибігти на вулицю. Однак не встигла, бо хатина відьми задрижала, і розвалилася вмить, мов картковий будиночок. А протрухлий дерев’яний зруб сховав під своїми завалами кожну відьму, котра брала участь у тому дійстві.