Лаванда Різ - Душа дракона, Лаванда Різ

Розділ 30

Прийшовши до тями після видіння, він ще довго розтирав у задумі своє вольове підборіддя, вдивляючись у звичну для нього темряву.

 - Якою загадковою та часом підступною буває доля, - проказав він уголос, тихо звертаючись до самого себе. - Тільки ти повіриш, що переміг, отримавши бажане, що доля нарешті благоволить тобі, а ця лиходійка вже готує тризну, знущаючись над обдуреними душами. Тому що ніхто і ніколи не знає, як її умилостивити або як схопити її за горло, щоб дізнатися про своє майбутнє . ... Та не обманюйся, мила Джин, ти прийдеш до мене, бо ця сучка зажене тебе в глухий кут. Вона веде тебе сюди. Вона вже обрала хто буде лиходієм, а хто героєм, хто буде переможцем, а хто переможеним. Здогадуюся, нам з тобою уготована інша доля.

***

 Суворі реалії не дозволяли молодятам усамітнюватися та цілодобово ніжитися у ліжку. І Варона, владику честі, це вже, тим більше, не стосувалося, борг та почуття відповідальності за своїх воїнів, покликали його на світанку. Тому Джин прокинулася на самоті, з подивом виявивши на столику тацю зі сніданком. Їй хотілося думати, що Варон особисто подбав про це.

Наспіх проковтнувши шматок хліба з бринзою та м'ясом, запивши це ще теплим трав'яним настоєм, який так полюбляли жителі півночі через його зігріваючі властивості, переодягнувшись, Джин намірилася відвідати брата, тому як дуже за ним скучила, а ще Елтон знав куди більше новин, ніж долітало до неї. Не встигла вона дійти до дверей лікарської комірчини, як їй почувся голос сестри. Гірко зітхнувши, Джин потягнула за ручку і вже в наступний момент заверещала від радості, кинувшись обіймати своїх рідних!

- Мама! Ірма ! Елтон, як таке може бути? Як же я рада! Це просто подарунок ,о-о-о, хвала богам ! - дівчина змахнула зі щоки сльози щастя. - Тільки б не прокинутися!

- Тоді ми всі разом бачимо однаковий сон, - Ірма з матір'ю теж розплакалися. - Ми вже й не сподівалися тебе побачити. А тут такі новини. Елтон сказав, що ти вийшла заміж за командора цієї фортеці?

- Просто він очікує нападу і законопачує слабкі місця, - безпосередньо видав свої думки Елтон. - Варон хоче щоб все було під його наглядом, щоб ніхто не зміг на тебе натиснути. Вітаю, до слова, - Елтон комічно вклонився, блиснувши білозубою посмішкою.

- Ще раз так зробиш – отримаєш від мене! - попередила його Джин. У двері постукали і на порозі з'явилося двоє маршала, з закинутими на плечі арбалетами.

- Пані, ми зобов'язані супроводжувати вас нагору! Наказ командора!

- Зрозуміло. А що я вже не можу поспілкуватися зі своєю родиною?

- Це питання не до нас, ми лише виконуємо наказ! - відповів один з маршалів і подивився на неї так, ніби в разі непокори з боку дівчини, її було наказано волочити силою.

- Іди, доню, ще побачимося, не сердь свого чоловіка, - заметушилася Магда, намацавши обличчя дочки. - Нехай богиня Мати буде до тебе прихильна, а вона не раз доводила свою прихильність до тебе.

- Як Енді, Роб та Клер? – озирнулася біля порогу Джин.

- Пригнічені, але живі. Енді вже помаленьку порається з кіньми, - відповів брат . - Владика Данай теж швидко йде на поправку і драконяча пиха міцніє разом з ним, - Елтон скривив презирливу гримасу, Данай йому безумовно не подобався.

 - Так треба! - з льоту заявив Варон, побачивши з якою рішучістю вона мчить йому назустріч. – Я хочу, щоб ти знаходилася у мене перед очима. Я повинен тебе відчувати, - його брови суворо зрушили. - Хочеш поспостерігати за тренуванням? Пізніше я сам спущуся з тобою вниз. А поки ... моє слово тепер для тебе залізний закон, Джинджер . Пам'ятаєш слова клятви?

- Чоловік понад батька й матір, понад рідного краю та хліба насущного, понад народжених і померлих, бо він єдиний оплот, захист і захоплення, - видавила Джин. - Я пам'ятаю все слово в слово. Просто мене злить, що я відчуваю себе полонянкою.

- Не я тебе полонив, - зітхнув Варон, прямуючи в збройову.

- Знаю, - Джин порівнялася з ним кроком, - Коли ж вони залишать нас у спокої?

Варон промовчав. У збройовому залі він зосередився на виборі меча. А Джин зацікавили розкладені кинджали. Яких там тільки не було! Вони відрізнялися товщиною леза, довжиною, рукоятями. Несподівано для себе вона вибрала самий мініатюрний з них і швидко сунула собі в халяву чобітка.

- Я дійсно знаю тебе краще, ніж хто-небудь, відчуваю тебе. Може, тому що люблю, - сказав за її спиною Варон. - Думаєш, я не бачу, що діється в твоїй голові? Твоє серце то скаче, то завмирає і падає вниз, грюкаючи у моїх вухах, воно вже все мені повідало. Але, перш, ніж здатися Атавану й тим самим врятувати мене, гарнізон фортеці та своїх рідних, або перш, ніж накласти на себе руки й тим самим знову врятувати мене та всіх інших, припиняючи таким чином, як тобі здається, протистояння - я хочу роз'яснити тобі одну важливу річ, - він розгорнув її за плечі до себе обличчям. - Джин, твоя віра в мене, в нас із тобою важлива! А  самопожертва в цьому випадку – це теж саме, що відступ та зрада. Ти вб'єш мене, якщо зробиш що-небудь з цього. Я можу і буду битися за свою дружину, рада старійшин дала мені на це добро. Ти не повинна боятися провалу, якщо ти любиш мене так, як говориш - ти будеш очікувати лише нашої перемоги. Це те, чого я від тебе чекаю, твоєї підтримки та віри!Будь сильною! Принести себе в жертву - це не подвиг, це малодушність! - його пильний погляд, який проник усередину її душі, зв'язав їх. Джин відчула, як біжить по венах і обпалює драконівська  кров, як кличе небо, як розпирає груди любов, справжня любов, схожа на стихію, безсмертну, що володіє великою силою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍