Лаванда Різ - Душа дракона, Лаванда Різ

- Не думаю.

- Чому? - здивувалася Джин.

- Любов це любов, вона або є, або її немає. Неможливо любити сильніше чи слабкіше.

- Тоді вперед, я всього лише трохи хвилююся, але це так, жіночі примхи, адже якщо ти поруч мені нічого хвилюватися, - і Джин попрямувала до масивних воріт, які розкрилися їм назустріч залізним жахаючим ревом. Перш ніж переступити поріг, Варон стиснув в руці тендітну жіночу долоньку.

У величезній мармуровій залі, розрахованій на драконів, горіли численні смолоскипи з пахощами. Шлях їм перегородив дракон воротар, з легким шипінням вдивляючись в їхні обличчя. Джин не злякалася цього погляду, навпаки - вона його чекала. Болотний дракон був дуже старим, він вже давно не залишав Вахалли і не боявся смерті. На дівчині його погляд затримався набагато довше. Потім звернувшись через полум'я, він поцікавився у Варона втомленим голосом:

- Хто ви і що привело вас на священну гору?

- Пошук справедливості та бажання взяти за дружини цю жінку. Моє ім'я Варон, а мою супутницю звати Джинджер.

- Рада збереться, щоб вислухати вас, а поки дайте послухати Вахаллі, священна гора буде вивчати ваші думки, - воротар пішов у напівтемряву, залишивши їх стояти посеред зали.

Джин відчувала драконів, і тут їх було багато. І всі вони споглядали. Немов ця гора цілком і повністю була складена не з каменів, а з драконів сотні поколінь.

- Я навіть уявити не могла, що коли-небудь опинюся тут, - тихо промовила вона, поглянувши на Варона. - Те, що моя доля буде пов'язана з владиками - це я з самого дитинства розуміла, але що справа дійде до ради старійшин, і що за право бути з коханим драконом потрібно буде боротися - я ніяк не могла припустити.

- Як і я, що одного разу руда іскра вкраде моє серце і я захочу взяти її за дружину , і що крім тебе мені в житті більше не потрібна ніяка інша. Були часи, коли моє життя було мені не в радість - тепер я прагну жити  як ніколи. ...