Ірен Васильєва - О, мій Бос, Ірен Васильєва

- Не думав, що колись звичайний аркуш паперу, перекреслений таблицями, зможе так зганьбити комусь життя.

Майкл слухав, не перебиваючи друга.

- Тішить тільки те, що коли вони сперечалися на мене, то хоч не поскупилися. – Засміявся той. – Суми були вражаючі. Деякі поставили навіть по два свої місячні оклади. Почуваюся як річчю на аукціоні.

- Ти поговорив із Хлоєю?

- А навіщо? Коли дізнався що вона посперечалася на мене з колегами, я перевів її в інший відділ, щоб менше перетинатися. З того часу пройшов майже місяць. Ми більше не говорили.

- Ти міг просто її звільнити, чому ж залишив?

- Хотів, але не зміг.

- Друже мені дуже шкода.

- Мені теж. Просто ось цікаво, все те, що було між нами, заради суперечки було. Чи може все-таки щиро?

- То спитай у неї. І перестань мучити себе.

- Легко сказати. Зізнаюся, почуваюся боягузом, боюся почути не те, що хотілося би.

- Можу лише сказати, що поки не спитаєш не дізнаєшся.

Елізабет, що стояла за дверима, чула всю розмову. Їй хотілося допомогти Тому. Вона вважала, що він гідний бути щасливим.

Що ж, без сторонньої допомоги, ці двоє так ніколи й не поговорять одне з одним.

А це означае, що потрібно побути трішечки купідончиком і допомогти їм.

Сподіваюся, вони не стануть бити вагітну жінку, яка суне свій ніс у чужі справи?

Хлопці посиділи на славу. І ближче до півночі, досягнувши потрібної кондиції, було вирішено, що Том залишається у них на ніч. Елізабет розташувала його в гостьовій кімнаті, і поки той відволікся стягнула його телефон. Але, на жаль, її маніпуляції, помітив Майкл.

Він з підозрою дивився на дружину. Не встигнувши зачинити за ними двері спальні, накинувся з питаннями

- Мила і що ти там уже задумала?

- Я? Про що ти милий? - Вона поплескала невинно віями.

Майкл повільно наближався. Наче той хижак.

Елізабет в свою чергу відступала назад. Поки її спина не торкнулася стіни. Він пристрасно поцілував кохану, відволвкаючи її.

 - Сама зізнвешся навіщо тобі телефон Тома, чи катувати доведеться?

Дівчина задоволенно примружилася.

- Якщо ти мене так катуватимеш, то я згодна на тортури.

Майкл загарчав.

- Ну як знаєш. Пощади не чекай. Підхопивши кохану на руки поніс її до ліжка.

Дівчина задоволено лише міцніше притислась до чоловіка. З нетерпінням чекаючи подальших подій.

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно