Ірен Васильєва - О, мій Бос, Ірен Васильєва

Що таке не щастить і як із цим боротися.
З моєю кармою щось точно не так. Не щастить як не намагайся. Навіть довелося змінити місце роботи. І що Ви думаєте "тут їй нарешті пощастило". А вже насправді ФІГ ТАМ.
Влаштовувалась на роботу черговим секретарем, а тут одразу отримала підвищення, та щей яке. З першого робочого дня моя посада піднялася до особистого помічника генерального директора корпорації. Шеф виявився красенем, прямо очей не відірвати. Аполлон у плоті. Плюс висока заробітна плата і таке інше. Але я раділа не довго. Як виявилося насправді, у цього "Аполлона" є найвеличніший дефект. Як тільки він відкривав свій рот не з робочих питань (а вільності він дозволяв собі частенько) мої руки самі собою тяглися потримати його за шию, і боюся це почуття було взаемним.

Розділ 1

Елізабет

– І це мій бос? Та ви знущаєтесь? - Шепчу собі під ніс намагаючись підібрати відвислу щелепу, щоб якнайменше привертати до себе увагу.

Такого просто не може бути. У всіх боси як боси, трохи круглі і навіть повні, такі круглі кульки для гігантського тенісу. Але мені дістався сам Бог сексу. І що на кажете із ним робити? Як бути? Як можна думати про роботу пліч-о-пліч з самим Аполлоном?

Все, мені кінець. Настав час починати шукати нову роботу. І це після першого робочого дня на новому місці.

Стогін зітхання вирвавшийся з моїх грудей від розпачу, виявився трохи гучнішим ніж я планувала. І що Ви думаєте? Так, Ви маєте рацію, я привернула до себе увагу цього Бога.

Дідько. Чому якась халепа трапляється саме зі мною? Що я роблю не так? Може сходити до церкви та покаятися у гріхах?

Поки я літала у своїх мріях, цей "Аполлон" щось там казав. І звичайно я все прослухала.

- Міс, я до Вас звертаюся

- А... До мене? Вибачте я трохи задумалася – Так, треба зібратися, а то з такими темпами я і до кінця робочого дня не до тягну.

Аполлон окинув мене таким гидливим поглядом, наче я не людина, а старий диван, що заважав йому на проході.

Повисла пауза. Всі стали за мною пильнувати.

- Міс ... Як Вас ...

- Елізабет Фор

- Міс Фор, якщо я Вас так втомлюю і Ви не в змозі мене слухати, тоді, може, самі продовжите нараду? А я із задоволенням послухаю Вас.

- Вибачте містере Реймсе, цього більше не повториться.

Знову пауза, і всі чомусь продовжують на мене вирячитися.

Наступні сорок п'ять хвилин пройшли на найсуворіших зборах. А я чомусь все ніяк не могла зосередитись на роботі. І що ти будеш робити? Мені пощастило отримати таку посаду і втрачати по дурості пристойну вакансію з не менш пристойною заробітною платою, ну зовсім не хотілося.

Загалом із самого початку мені запропонували посаду чергового секретаря, а потім чомусь одразу підвищили. І тепер я – особистий помічник голови великої корпорації. Може, там щось наплутали, але мені чомусь зовсім не хотілося вказувати їм на їхні помилки.

Щойно нарада закінчилася, співробітники миттю розбіглися по своїм місцям. Намагаючись якнайменше привертати до себе уваги. І я намагалася наслідувати їх прикладу. Але не тут то було.

- А Вас міс Фор, я прошу лишитися.

Дідько. Все-таки вляпалася. Повільно повернулася до свого місця і знову сіла.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно