Ірен Васильєва - О, мій Бос, Ірен Васильєва
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Запитай у дружини. Нехай вона сама скаже.
Майкл хмикнув.
- Якби моя дружина так просто здавала секрети, я б досі ходив би неодружений і не знав би про існування свого первістка. Вона так просто не здається. Мені допомогла випадковість. – Чоловік не зводив погляду намагаючись отримати відповідь.
- Але це зовсім інший випадок. Запевняю. Хвилюватися нема чого.
Майкл посміхнувся.
- Не змушуй мене вживати крайніх заходів і просити твоїх онуків влаштовувати тобі допит. Ти знаєш, вони можуть. І ці липучки поки не отримають відповіді від тебе на всі питання не відчепляться.
Метью підняв руки, показуючи жестом, що він здається.
- Я б з великою радістю тобі все розповів. Але це не мій секрет. А я не хочу, щоб твоя дружина позбавила мене індички сьогодні, якщо не дотримаю свого слова. Просто почекай трохи і все дізнаєшся.
Майкл кивнув головою. Але не полишив спроб дізнатися, що саме вони там задумали.
Для вечері все було готове. Усі розсілися за накритим столом і чекали коли прийде новий рік. Під ялинкою на кожного з присутніх чекав свій подарунок.
Було весело спостерігати, як маленькі діти, розриваючи обгортки, щиро радіють подарункам.
Дорослі, до речі, теж не відставали.
Першою приємною новиною поділилися Том із Хлоєю. Та нарешті дала свою згоду призначити дату їхнього весілля. У них теж було чимало пригод та випробувань за останні роки. І всі присутні за столом щиро бажали їм щастя. Та були за них дуже раді. Кілька годин обговорювали майбутню подію.
І, коли годинник почав пробивати опівночі, Елізабет нарешті шепнула чоловікові на вушко його подарунок.
- Любий. Я вагітна.
Майкл дивився на дружину як щасливий підліток якому щойно подарували його першу автівку.
- Як же я кохаю тебе. - Шепотів він, притискаючи кохану дружину до себе. - Я вдячний долі, що вона подарувала мені тебе.
Припав до її губ у пристрасному поцілунку. А потім прокричав на всю кімнату.
- Я скоро знову стану татком.
І тут розпочалося.
Про привітання з новим роком усі забули. І посипалися привітання та побажання для майбутньої матусі та малюка.
Елізабет розповіла, як вони з Реймсом старшим тайком відвідували клініку, щоб підтвердити її вагітність. Як він мало не проговорився, бо з нетерпінням чекав появи онуки чи онука, чим всих дуже повеселий.
І вже потім, проводячи всіх додому. Майкл міцно обійняв батька.
- Дякую. Дякую, що ти завжди поруч.
Батько обійняв сина у відповідь.
- І тобі спасибі сину. За все.
А вже набагато пізніше, коли вони залишилися самі, Майкл діями доводив коханій наскільки сильно він її любить. З нетерпінням чекаючи появи малюка.
Кінець.
Ось і закінчилась історія.
Дякую всім хто її читав.Сподіваюсь вам сподобалось.
Буду дуже вдячна за Ваші коментарі та оцінки.
Кінець
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «О, мій Бос, Ірен Васильєва», після закриття браузера.