Естрела Асферіс - Несвідоме одруження, Естрела Асферіс

- Вибач. Я про це зовсім забула, - визнала Ері свої помилки.

Я вирішила, що зараз не час із цим розбиратися, до цього питання можна повернутися й пізніше. Спочатку необхідно позбутися мітки. Про що я Ері й сказала:

- Гаразд, з твоїми проблемами з мізками будемо розбиратися пізніше. Спочатку потрібно вирішити, як позбутися мітки, або мінімізувати її вплив, якщо це можливо.

- Ти маєш рацію, - погодилася Ері, після чого перейшла до пошуку рішень: - Зняти мітку може тільки професійний маг. Я не є таким магом, знаю дещо, але не все. Щодо міток я колись читала, запам'ятала заклинання, щоб відстежити когось. Але заклинання, що обриває чужу мітку, я не знаю.

- Але щось же ти пам'ятаєш? - знаю, Ері не професіонал у сфері магії, але щось вона знати зобов'язана. Має ж бути хоч якесь рішення.

Вона кілька хвилин роздумувала, пригадуючи прочитане, після чого видала ідею:

- У тій книзі було написано, що вода перешкоджає виявленню. Якщо на об'єкт накладено заклинання мітки, і він підійшов до води або занурився в неї, то маг не зможе його виявити.

- Це те, що нам потрібно. Для надійності краще занурити анаконду у воду, - визнала я цей вихід, як найбільш результативний. Потім, кілька секунд подумавши, запитала:

- Але як тоді щодо нас? Ми не зможемо дихати під водою.

- Зможемо, - спростувала Ері мій висновок, - є заклинання повітряної бульбашки. Ми опинимося в бульбашці, і я прикріплю її заклинанням до Конди. Так нам не потрібно буде використовувати левітацію і ті щити, які є зараз. І оскільки Конда плаває дуже швидко, це практично не позначиться на нашій швидкості.

- Добре. Тоді залишилося знайти річку, і слідувати вздовж її течії, - сказала я.

Я пригадала карти, які нещодавно розглядала. Там була якась річка. Але вона була не в тому напрямку, куди ми рухалися. І її течія і близько не виводила нас до того міста, яке ми обрали своєю метою. Потрібно було знову терміново коригувати курс.

Цим ми і зайнялися, але вже не приземляючись. Ми розклали навколо себе карти, розглядаючи все, що могло б нам допомогти. Після десяти хвилин роздумів, вивчення карт, ми все ж таки дійшли висновку, що потрібно рухатися практично перпендикулярно до того курсу, яким летіли до цього. Щоб дістатися до річки, нам потрібно було летіти майже годину в напрямку Іфніріта. Потім ми мали пливти, слідуючи течії річки. Так ми могли безперешкодно перетнути кордон Деагніфії із ще одним королівством, Трифорком. Далі ми ще якийсь час мали плисти вздовж течії річки до того місця, де вона робить різкий поворот. Саме там ми, перейшовши на інший берег, звернемо до міста Сферлон. Саме в цьому місті, згідно з картою, був розташований портал. І саме там ми з Ері попрощаємося.

Усе обговоривши й вирішивши, Ері втілила спільне рішення. Ми рушили новим курсом.

***

Аурелія Ерабет Альтаур

Ось це я схибила! Як я могла забути оглянути все на предмет міток? Адже мої супротивники зовсім не дурні новачки. І якщо з легкістю знаходили мене скрізь, де я була, нехай і з невеликим запізненням, то мітки точно були. І може не тільки на змії. Мене рятувала тільки моя швидкість пересування, і те, що я трималася далеко від міст. Якби я й далі продовжувала петляти, дроу було б важче мене знайти. А так, коли я завітала в Іфніріт, сама собі організувала пастку. Насправді досить легко спіймати ціль у місті, просто заблокувавши їй усі виходи з нього. І якщо є достатня кількість мисливців, то можна, поступово звужуючи кільце, зловити здобич.

Тільки мій нетривіальний підхід у пошуку виходу з Іфніріта врятував мене від полону, а Мел від смерті. Мої переслідувачі не залишили б живих свідків, тим паче Мел, яка провела зі мною досить багато часу.

Поки ми летіли до річки, я мовчки лаяла себе за скоєні помилки. Мел зберігала мовчання, так само, як і я, розмірковуючи над чимось.

Нарешті ми дісталися до річки, і я опустила всіх на землю, дезактивувавши ті заклинання, які більше не були потрібні. Не зволікаючи ні секунди, я активувала довкола нас із Мел повітряну бульбашку, яку іншим заклинанням приліпила до спини Конди, і спрямувала змію у воду.

При контакті наших свідомостей я відчула, як вона зраділа. Все ж вода - рідна стихія Конди. Вона пішла під воду, потягнувши нас за собою. Першої миті я злякалася, що ми потонемо, але поступово розум взяв гору над нестабільними емоціями, переконавши, що магічно створена повітряна бульбашка досить міцна й надійна.

Так ми якийсь час пливли під водою, роздивляючись стрімко мінливий підводний ландшафт. Все ж Конда набагато швидше пливла, ніж пересувалася сушею, тож ми не багато чого встигали побачити. Але це й добре, може ми таким чином зможемо випередити дроу.

Моє розглядання річкового дна було перервано Мел.

- Може, поки ми пливемо, ти розкажеш свою історію, - запропонувала вона, уточнивши, - від самого початку і з подробицями.

Я на кілька секунд задумалася, чи варто ділитися особистим, я і так вже багато чого Мел розповіла. Але потім я вирішила, що все ж варто спробувати. Мені потрібно довіритися комусь знайомому, нехай і на час. Хоч вона потім і піде своїм шляхом, але мені необхідно, щоб хоч одна жива душа знала справжню мене. Тому я почала свою розповідь: