Естрела Асферіс - Несвідоме одруження, Естрела Асферіс

У стінах Академії Воїнського Мистецтва та Шпигунства перетинається доля двух істот з різних світів - Віртена, спадкоємця клану перевертнів, та Аурелії, дівчини раси дроу, яка переховується від родичів. При першій зустрічі між ними спалахує іскра, яку вони роками ігнорували, зберігаючи дружбу та прикриваючи спини одне одного на небезпечних завданнях Академії. Але коли родичі знаходять Аурелію, їй доводиться тікати, залишивши позаду все, що їй дороге. Віртен змушений просити у куратора з Академії дозволу на шлюб, на якому наполягали його батьки. Але уявіть його здивування, коли виявилося, що він вже одружений. З ким і як? Що ж пов'язує цих двох окрім дружби? Чи вдасться їм розвинути почуття, приховані глибоко всередині? Що це їм принесе, коли небезпека підстерігає на кожному кроці?

Глава 1

Віртен ле Рів'єн

-Куратор, я подавав Вам прохання на дозвіл проведення шлюбної церемонії. Ви його вже розглянули? – я неохоче почав непросту розмову.

-Так, Віртен, я змушений відхилити твоє прохання.

Несподівана відповідь куратора мене трохи спантеличила, але я продовжив:

-Чому? Я, звісно, не особливо хочу одружуватися, але батьки не залишають мені вибору. Оскільки я спадкоємець Глави Клану Рів'єн, вони наполягають, щоб я забезпечив їх онуками, попередньо пройшовши шлюбний обряд. Але без Вашого дозволу одружитися до випуску я не зможу, - спробував я пояснити свою ситуацію.

-Я відхилив твоє прохання, бо мій студент не може бути двоєженцем. Після випуску роби що хочеш. А до нього не смій паплюжити мою репутацію як твого куратора своїми діями.

Його відповідь внесла ще більше сум'яття в мою голову. Я вже не знав, що й думати, тому поставив запитання, яке мене найбільше хвилювало:

-Але як я можу бути двоєженцем, якщо я ще не був одружений?

-А ось про це запитайте себе самі, курсант Віртен, - відрізав куратор, але потім, усе ж дещо пом'якшившись, пояснив: - Коли ти мені подав прохання, я одразу вирушив до храму, і в Книзі Всіх Клятв і Обрядів я знайшов запис про твій сімейний стан. Тож наразі ти вже одружений. Якщо не віриш моїм словам, сходи в храм і сам перевір. Але я не маю звички брехати своїм студентам, тим більше з таких важливих питань.

Практично нічого не з'ясувавши, я все ж таки подякував куратору:

-Дякую, кураторе, я обміркую цю інформацію.

-Всього найкращого, Віртен. Я тебе не затримую.

Після цього я покинув кабінет куратора, а потім і Академію. Цю розмову я прокручував знову і знову у своїй голові, намагаючись усвідомити те, що сказав мені куратор, і не розуміючи, як усе могло так статися. Як я можу бути одруженим? Для цього я щонайменше мав пройти обряд у храмі, перед цим отримавши офіційний дозвіл від свого куратора. На час навчання в Академії студент переходив під її юрисдикцію, і жодні рішення, що стосуються його життя, не могли ухвалюватися ніким, крім кураторів з Академії. Зокрема й рішення про шлюб. Ні батьки, ні опікуни не могли наполягти на здійсненні обряду одруження, якщо куратор не дав офіційного дозволу на його проведення.

До цього я жодних прохань куратору не подавав, усі три роки навчання справлявся самотужки. Звісно, мене підтримували друзі та приятелі, набуті тут. А до Академії я був занадто юний для шлюбу, тому мене до нього не схиляли. Тож мені незрозуміло, яким чином я опинився одруженим. Ба більше, як я сам цього міг не знати? Припустити ж, що куратор збрехав, я не міг, по-перше, йому це не потрібно, по-друге, як перевертень, я бачу, коли мені брешуть.

Таким чином, у стані глибокої замисленості я брів кудись, не звертаючи уваги на навколишню дійсність. І тільки ступивши на верхню сходинку Центрального храму, я більш-менш прийшов до тями, озирнувся й усвідомив, де перебуваю.

Зайшовши всередину храму, я вирішив розшукати Верховного Жерця, який завідував Книгою Всіх Клятв і Обрядів. Оскільки це столичний храм, він виявився величезним, і я деякий час поблукав його коридорами, намагаючись знайти Верховного Жерця. Зрештою, вже майже зневірившись знайти його самостійно, я вийшов до просторого залу на перетині кількох коридорів. Там перебувала група людей у рясах. Не особливо розуміючись на рангах храмовників, оскільки до цього я з ними взагалі не стикався, проте я здогадався за їхнім різним вбранням, що не всі з них рівні за статусом. Вони вели про щось жваву суперечку, не помічаючи нічого навколо. До мене не доходило жодного слова, я стояв занадто далеко від них, і навіть мій посилений слух перевертня не міг мені допомогти щось розрізнити.

Все ж таки зважившись перервати їх, щоб з'ясувати, де мені знайти Верховного Жерця, я попрямував до них.

Майже дійшовши до них, не звертаючих жодної уваги на мене, я почув уривок їхньої розмови:

- Як цей шлюб міг відбутися без обряду в Храмі? У кожному із записів Книги вказано місце проведення обряду або проголошення клятви, а також дата, коли будь-яку з дій було здійснено. Але в цьому записі немає сенсу, там стоїть тільки два імені, і те, що їх пов'язують узи шлюбу.

- Можливо, цей шлюб відбувся в якомусь провінційному храмі.

- Я чув від Наближених, що в жодному Храмі його не проводили, а їхнім словам можна вірити, самі знаєте, якими шляхами вони добувають інформацію.

- Але чому немає запису про місце і дату проведення обряду? Книга магічна, щойно дано клятву або проведено якийсь обряд, у ній одразу ж з'являється запис.

Мені стало зрозуміло, що справа, за якою я прийшов, відома вже всім у Центральному Храмі, і в багатьох інших. І все ж я повинен прояснити всю цю загадкову ситуацію до кінця, моя натура перевертня вимагає цього. Ми просто обожнюємо розгадувати всілякі таємниці і загадки, не дарма ж більшість із нас стають розвідниками, шпигунами і воїнами.

Тож, підійшовши до храмовників впритул, я вимовив:

- Вибачте, що перебиваю. Не підкажете, де мені знайти Верховного Жерця?

- А хто Ви і з якого питання? - поставив мені зустрічне запитання один із цієї компанії.

- Перевертень. В особистій справі, - відповів я лаконічно, не поспішаючи вдаватися в подробиці.

- Верховний Жрець не кожного приймає, - зробив спробу вивідати в мене хоч щось іще один із храмовників.

Але я не повівся на це, відрізавши:

- Мене прийме. Про свою справу я повідомлю особисто Верховного Жерця. Так ви знаєте дорогу до нього? Чи це знання відомо тільки посвяченим? - знаю, я ризикував, поводячись так гордовито, адже будь-хто з них міг виявитися вельми високопоставленою фігурою, і взагалі відмовитися відповідати, а то й виставити мене з Храму. Але я не хотів нікому з них озвучувати мету свого візиту, ще більше підживлюючи дозвільні розмови і розпалюючи недоречний інтерес. Звичайно, мені доведеться все розповісти Верховному Жерцеві, але я сподіваюся, що він збереже все сказане мною в таємниці.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍