Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фентезі » Основи некромантії. Академія темної магії, Велена Солнцева 📚 - Українською

Велена Солнцева - Основи некромантії. Академія темної магії, Велена Солнцева

171
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Основи некромантії. Академія темної магії" автора Велена Солнцева. Жанр книги: Фентезі.
Книга «Основи некромантії. Академія темної магії, Велена Солнцева» була написана автором - Велена Солнцева. Читати онлайн безкоштовно в повній версії. Бібліотека популярних книг "Knigoed.club"
Поділитися книгою "Основи некромантії. Академія темної магії, Велена Солнцева" в соціальних мережах: 
Я померла! Все саме так і було. Але як виявилося, Катерину Воронович не так просто вбити, цілком можливо я більш живуча ніж тарган, і в мене з'явилася унікальна можливість це з'ясувати. Заснувши в одному світі, я прокинулася в іншому - трохи божевільному, який щоразу намагається мене вбити, і звичайно трохи чарівному. Тепер мені доведеться познайомитися з новими людьми, і не тільки людьми, спробувати змінити свою долю, тому що від мене тут зовсім не в захваті. Головною умовою мого виживання був вступ до Академії темних сил, аби своїм невіглаством я їм випадково не зробила позачерговий кінець світу. Хоча хтось і без мене успішно намагається це зробити, і практично досяг успіху. Мені здається, що мене втягують у вельми погану історію.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 65
Перейти на сторінку:
Глава 1

-Щоб на тебе пронос напав, а поруч папірця не знайшлося. - тихо бурмотіла собі під ніс, виходячи з головного управління інквізиторів у Чариті.

Начальник цієї служби милий на вигляд, і абсолютна мерзота на перевірку Нолан Харон, немов кліщ вчепився в мене і відмовлявся відпустити, незважаючи на всі запевнення Захара та Насті, що вони візьмуть мене під свою опіку. У результаті погодився не передавати мою справу на розгляд до головної ради, тільки після того, як я пообіцяла, що все-таки принесу папір про те, що вступила до Академії темних сил. Як це провернути, адже семестр розпочався три місяці тому, і вступити я могла лише наступного року, але цей в'їдливий гад відмовлявся стільки чекати.

У результаті він відправив мене домовлятися з іншим братом, той керував цією академією. Я вже передчувала провал, і подумки сталь гільйотини холодила шкіру. Мої перспективи намалювали досить докладно.

-Йди з дороги, убога.

На мене пер мужик з возом переповненим кінським гноєм, що ж, це цілком відображає мій настрій.

-Шановний, ти б язика притнув, інакше мордою у цю купу лайна встромлю.

Не збираюся спускати хамство незнайомцям, мені вистачить і того, що вислуховую від практично знайомих.

-Ти що сказала, нещасна?
-Це ми зараз визначимо хто з нас більш нещасний.

Ех, не дарма минули роки тренувань із самооборони. А я хотіла на балет піти, добре що тато твердо стояв на своєму, інакше б зараз тут піруети виписувала, замість того щоб готуватися деяким нахабам харю начистити, навіть рукави підкотила.

-Божевільна якась. - пробурмотів чоловік, швидко покотивши віз вперед.

-Отож.

Мене зараз багато хто задирав, все через невчасно посивіле волосся. Не розповідати ж кожному зустрічному що після того через що я пройшла, добре що це волосся взагалі на голові залишилося. Втім, якщо з шевелюрою зрозуміло, то ось з очима не дуже, після мого чудового воскресіння вони також змінили свій колір на світло-сріблястий, Захар запевняв, що це дія магії.

Подивилася на себе у вітрину модного магазину, де очі не тішили корсети та криноліни, повіситись від подібного шику можна, як власне і від свого зовнішнього вигляду. Обличчя в мене повернулося до заводських налаштувань, ніяких підкачаних губ, нарощених вій, та інших принад сучасного світу. Загалом моль бліда звичайна. Ще й у цього гада Захара, якого мені хотілося придушити при кожній зустрічі, довелося сперти штани та сорочку, від суконь подруги відмовилася навідріз, я скоріше заплутаюся в довгому подолі, ніж зможу пройти хоча б кілька метрів.

Задерла голову вгору, мені потрібно було відмахати пішки не маленьку відстань. Приїхала я сюди на презентабельній кареті, в якій трясло як у душогубці, але кучер попередив що йому там щось потрібно чи то замінити, чи то підбити, коротше кажучи, забере він мене не раніше п'ятої вечора.

-Так гуляйте міс, насолоджуйтесь красою нашого міста. - його улеслива посмішка так і засіла в голові.

Сумно зітхнувши пішла до Академії темних сил, яка темніла вдалині. Було холодно, вітер забирався під пологи плаща, лоскочучи холодними лапами ноги в легких черевиках, мого розміру не знайшлося, але чоботар обіцяв все зробити через тиждень.

-Сідайте, все одно в той бік їду.

До мене підкотила лакована чорна карета, з якої визирнув ненависний Нолан Харон власною персоною. Якщо він сподівався на мою відмову, тоді я його дуже розчарую.

-Невже пожаліли мене? - запитала в нього в'їдливо, менше ніж півгодини тому я вислуховувала від нього невтішні відгуки про себе. За його словами, я була дуже небезпечною особою, цілком можливо рецидивісткою або навіть терористкою, яка привела його милу серцю Ерію до апокаліпсису. Коротше кажучи, з нервами у чоловіка погано, як і зі сном, он які кола під очима.

-Мені не властива жалість. - сухо відповів він, сидячи так прямо, наче жердину проковтнув.

-Та куди вже вам. - широко посміхнулася, із задоволенням відзначаючи що його обличчя стало ще похмуріше.

-Я все більше переконуюсь, що ви небезпечні.

-А я все більше переконуюсь, що ви занудні, якщо тут всі такі, то мені загрожує смерть від нудьги.

Мені здалося чи на його губах справді промайнула посмішка?

-Тоді сподіваюся ви здохнете швидко, але обов'язково в муках.

-Жодної оригінальності. - роблено зітхнула. - Вже було і здохнете, і муки були присутні. - ляснула його по коліну, яке муляло очі. - Не такий страшний чорт…

Очі чоловіка навпроти ледь не спалахнули від гніву. Він кілька разів стукнув палицею в дах карети, і вона різко загальмувала.

-Виходьте, Кетрін.

Зрозуміла що переборщила, здається цей чоловік з занадто тонкою душевною організацією справді образився. Не стала нав'язувати йому свою компанію, тим більше ми практично доїхали до місця призначення. Але мовчки піти не могла.

-Знаєте, Нолан, чоловіки-ображенки дуже жалюгідне видовище, якщо вирішили підвести дівчину, то вже доведіть справу до кінця. Сподіваюсь прощавайте - відчинила двері і вистрибнула в стиглий холод, одразу ж зіщулившись від неприємних відчуттів, особливо коли холодні пальці обвили мою кисть, ледве не вивертаючи руку.

Нолан буравив мене очима, в яких вирувала шалена темрява.

-Я лише переконався у своїй правоті, вам не місце серед нас.

Вирвавши руку, з силою зачинила дверцята.

-Козел безрогий.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Основи некромантії. Академія темної магії, Велена Солнцева», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Основи некромантії. Академія темної магії, Велена Солнцева"