Велена Солнцева - Основи некромантії. Академія темної магії, Велена Солнцева

Я померла! Все саме так і було. Але як виявилося, Катерину Воронович не так просто вбити, цілком можливо я більш живуча ніж тарган, і в мене з'явилася унікальна можливість це з'ясувати. Заснувши в одному світі, я прокинулася в іншому - трохи божевільному, який щоразу намагається мене вбити, і звичайно трохи чарівному. Тепер мені доведеться познайомитися з новими людьми, і не тільки людьми, спробувати змінити свою долю, тому що від мене тут зовсім не в захваті. Головною умовою мого виживання був вступ до Академії темних сил, аби своїм невіглаством я їм випадково не зробила позачерговий кінець світу. Хоча хтось і без мене успішно намагається це зробити, і практично досяг успіху. Мені здається, що мене втягують у вельми погану історію.

Глава 1

-Щоб на тебе пронос напав, а поруч папірця не знайшлося. - тихо бурмотіла собі під ніс, виходячи з головного управління інквізиторів у Чариті.

Начальник цієї служби милий на вигляд, і абсолютна мерзота на перевірку Нолан Харон, немов кліщ вчепився в мене і відмовлявся відпустити, незважаючи на всі запевнення Захара та Насті, що вони візьмуть мене під свою опіку. У результаті погодився не передавати мою справу на розгляд до головної ради, тільки після того, як я пообіцяла, що все-таки принесу папір про те, що вступила до Академії темних сил. Як це провернути, адже семестр розпочався три місяці тому, і вступити я могла лише наступного року, але цей в'їдливий гад відмовлявся стільки чекати.

У результаті він відправив мене домовлятися з іншим братом, той керував цією академією. Я вже передчувала провал, і подумки сталь гільйотини холодила шкіру. Мої перспективи намалювали досить докладно.

-Йди з дороги, убога.

На мене пер мужик з возом переповненим кінським гноєм, що ж, це цілком відображає мій настрій.

-Шановний, ти б язика притнув, інакше мордою у цю купу лайна встромлю.

Не збираюся спускати хамство незнайомцям, мені вистачить і того, що вислуховую від практично знайомих.

-Ти що сказала, нещасна?
-Це ми зараз визначимо хто з нас більш нещасний.

Ех, не дарма минули роки тренувань із самооборони. А я хотіла на балет піти, добре що тато твердо стояв на своєму, інакше б зараз тут піруети виписувала, замість того щоб готуватися деяким нахабам харю начистити, навіть рукави підкотила.

-Божевільна якась. - пробурмотів чоловік, швидко покотивши віз вперед.

-Отож.

Мене зараз багато хто задирав, все через невчасно посивіле волосся. Не розповідати ж кожному зустрічному що після того через що я пройшла, добре що це волосся взагалі на голові залишилося. Втім, якщо з шевелюрою зрозуміло, то ось з очима не дуже, після мого чудового воскресіння вони також змінили свій колір на світло-сріблястий, Захар запевняв, що це дія магії.

Подивилася на себе у вітрину модного магазину, де очі не тішили корсети та криноліни, повіситись від подібного шику можна, як власне і від свого зовнішнього вигляду. Обличчя в мене повернулося до заводських налаштувань, ніяких підкачаних губ, нарощених вій, та інших принад сучасного світу. Загалом моль бліда звичайна. Ще й у цього гада Захара, якого мені хотілося придушити при кожній зустрічі, довелося сперти штани та сорочку, від суконь подруги відмовилася навідріз, я скоріше заплутаюся в довгому подолі, ніж зможу пройти хоча б кілька метрів.

Задерла голову вгору, мені потрібно було відмахати пішки не маленьку відстань. Приїхала я сюди на презентабельній кареті, в якій трясло як у душогубці, але кучер попередив що йому там щось потрібно чи то замінити, чи то підбити, коротше кажучи, забере він мене не раніше п'ятої вечора.

-Так гуляйте міс, насолоджуйтесь красою нашого міста. - його улеслива посмішка так і засіла в голові.

Сумно зітхнувши пішла до Академії темних сил, яка темніла вдалині. Було холодно, вітер забирався під пологи плаща, лоскочучи холодними лапами ноги в легких черевиках, мого розміру не знайшлося, але чоботар обіцяв все зробити через тиждень.

-Сідайте, все одно в той бік їду.

До мене підкотила лакована чорна карета, з якої визирнув ненависний Нолан Харон власною персоною. Якщо він сподівався на мою відмову, тоді я його дуже розчарую.

-Невже пожаліли мене? - запитала в нього в'їдливо, менше ніж півгодини тому я вислуховувала від нього невтішні відгуки про себе. За його словами, я була дуже небезпечною особою, цілком можливо рецидивісткою або навіть терористкою, яка привела його милу серцю Ерію до апокаліпсису. Коротше кажучи, з нервами у чоловіка погано, як і зі сном, он які кола під очима.

-Мені не властива жалість. - сухо відповів він, сидячи так прямо, наче жердину проковтнув.

-Та куди вже вам. - широко посміхнулася, із задоволенням відзначаючи що його обличчя стало ще похмуріше.

-Я все більше переконуюсь, що ви небезпечні.

-А я все більше переконуюсь, що ви занудні, якщо тут всі такі, то мені загрожує смерть від нудьги.

Мені здалося чи на його губах справді промайнула посмішка?

-Тоді сподіваюся ви здохнете швидко, але обов'язково в муках.

-Жодної оригінальності. - роблено зітхнула. - Вже було і здохнете, і муки були присутні. - ляснула його по коліну, яке муляло очі. - Не такий страшний чорт…

Очі чоловіка навпроти ледь не спалахнули від гніву. Він кілька разів стукнув палицею в дах карети, і вона різко загальмувала.

-Виходьте, Кетрін.

Зрозуміла що переборщила, здається цей чоловік з занадто тонкою душевною організацією справді образився. Не стала нав'язувати йому свою компанію, тим більше ми практично доїхали до місця призначення. Але мовчки піти не могла.

-Знаєте, Нолан, чоловіки-ображенки дуже жалюгідне видовище, якщо вирішили підвести дівчину, то вже доведіть справу до кінця. Сподіваюсь прощавайте - відчинила двері і вистрибнула в стиглий холод, одразу ж зіщулившись від неприємних відчуттів, особливо коли холодні пальці обвили мою кисть, ледве не вивертаючи руку.

Нолан буравив мене очима, в яких вирувала шалена темрява.

-Я лише переконався у своїй правоті, вам не місце серед нас.

Вирвавши руку, з силою зачинила дверцята.

-Козел безрогий.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍