Ді Мія - Готель Світів , Ді Мія

- Дякую, - прошепотіла вона - що врятував нас!

 Я кивнув й швидко вийшовши із кімнати, притулився до дверей з іншого боку.

 Я розумів, що шлях небезпечний й брати з собою дівчину було б нерозумно, але й залишати її тут так само небезпечно, як і перебування поруч зі мною. Хоча може й небезпечніше бути на одному місці, ніж постійно пересуватися.

 Сем мене вб'є! Подумав я й морально готуючись до важкої розмови пішов кликати посидіти з Леєю Діану, дівчину не можна залишати в такому настрої одну.
Поклавши руку на серце, думка про те, що Лейя буде поруч, не тільки лякала, але й гріла.

 Але в той самий час я не міг дозволити собі щось відчувати до неї, це було згубно для обох із нас. Вона не знала, ким я є, бути зі мною означатиме для дівчини перебування в постійній небезпеці. Та й емоції не великі помічники в нашій, тепер спільній справі.

 Я не знав, що відчував. Спочатку це була легка симпатія, почуття опіки як над маленькою дівчинкою, яка тільки вчитися всьому та дивиться на тебе з довірливими очима. Відчував себе від цього таким значущими сильним, захисником. Хотілося оберігати її. А потім, коли я дізнався її краще, побачив поруч з Адріаном... Та коли дізнався, що на берегинь полюють зрозумів, що мені не все одно на одну з них. Дуже не байдуже. Я був наляканий. Давно не відчував цього почуття. У той момент усередині щось клацнуло і я зрозумів, що можливо закохався. Закоханість, це ж ще не кохання! Переконував себе я, та тихо божеволів, заштовхуючи в себе всі почуття. Іноді мені здавалося, що я сиджу на пороховій бочці, яка ось - ось вибухне. 

 Як дурень побіг купувати їй телефон. Ніхто, звісно ж, мене про це не просив. Це потрібно було мені. Бути з нею на зв'язку, постійно. Я б знайшов приводи для листувань.

 Але в той самий момент я знову і знову повторював собі, що дозволю собі тільки дрібні радощі закоханості та не відчуваю нічого більше. Нам не можна бути разом. Якщо Вони дізнаються - вб'ють її. Вистачить із неї й одного маніяка, який послав по неї убивць.

 Я поправив волосся рукою та протер очі. Після того, як ми знайдемо намистини, я відмовлюся від потрулювання Ніреймору та зникну з життя Лейї. Так буде краще для нас обох!

 Я стиснув руки в кулаки й з усього розмаху врізав ними в стіну, відчувши біль у кісточках трохи оговтався. Вже краще біль фізичний ніж душевний. Так, так буде краще, всім.