Дмитро Васильович Павличко - Сонети. Світовий сонет

Нерваль • Шарль Леконт де Ліль • Жозе Марія де Ередіа • Артюр Рембо • Гійом Аполлінер • Робер Деснос • Біраго Діоп • Невідомий автор • Тін Уєвич • Весна Парун • Мілівой Славічек • Ян Коллар • Карел Гінек Маха • Ярослав Врхліцький • Антонін Сова • Іржі Волькер • Вітезслав Незвал • Олдржіх Виглідал • З ІТАЛІЙСЬКОЇ
Данте Алігєрі
З КНИЖКИ «VITA NOVA» 8 Бентежність гине в хлані темноти, Як біля вас я стану, ясна зоре. Любов рече, і слово те суворе: «Тікай від неї, бо загинеш ти!» Шукають злякані персти опори, Обличчю барви серця не знести: Припав я до студеної плити, Та камінь теж волає: «Горе! Горе!» Той понесе, як сором, вічний гріх, Хто руки відхилив мої простерті І встояти мені не допоміг, Коли на кпини падав я одверті, Мов на мечі, коли недбало сміх Ви кинули очам, що прагли смерті. 15 Володарка мойого серця мила, — Сліпуча, сонцесяйна ліпота; Побіля неї з подиву несила Вознести погляд, отверзти уста. Їй очі освітила доброта, Покора милостива стан повила. Вона ступає так, немов свята, Що нам про вищу силу ознаймила. Дивитися на неї — благодать. А хто не знав цю всемогущу вроду, Не може щастя до глибин спізнать. Від уст її, мов пахощі весни, Іде любовний дух, що насолоду Вливає в серце і велить: «Зітхни!» 16 Хто в гроні дів мою угледить панну, — Побачить вроди чистий ідеал. Возношу Богу похвалу похвал, Коли бодай здаля на неї гляну. Вона розбуджує печалі шану, Високих почувань святий хорал; Зарозумілості крикливий шал В покору перетворює рахманну. їй не потрібна слава голосна! Мов нагороду, ласку поважання Всім за смиренність воздає вона. Благословенні помисли й діяння Краси! Хто серцем дух її спізна, Той завжди буде снити про Кохання. 19 Явило безмір ніжності й турботи Обличчя ваше лагідне й сумне В ту мить, як ви побачили мене, Зчорнілого від горя і скорботи. Я зрозумів, що, сповнене чесноти, З моєї туги ваше серце схне. Плач появляв страждання навісне, І я не міг його перебороти. Я мусив заховатися від вас, Щоб ви не бачили мого ридання, Не знали глибини моїх ураз. Сумна душе, — я мовив, — до сконання: З цією донною — моє Кохання,