Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Любовне фентезі » Готель Світів , Ді Мія 📚 - Українською

Ді Мія - Готель Світів , Ді Мія

68
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Готель Світів" автора Ді Мія. Жанр книги: Любовне фентезі.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 71
Перейти на сторінку:

 Тіреймор, дивлячись на все це, не зрушив з місця. А я нишпорила по кімнаті поглядом у пошуках дідуся, але його тут не було, я ледь не завила від розпачу.

Я почала крастися до дворецького, щоб запитати його про дідуся. Може він бачив хоча б напрямок, куди той побіг. Дорогою прихопила телефон з ліхтарем зі столу.

 Даніель та демон продовжували громити кімнату.
Я кидала на них швидкий погляд та намагалася йти повільно біля самої стінки весь час натикаючись на якісь речі та меблі. Боляче вдарилася об ніжку стільця, але стримала крик та продовжила шлях. Я мусила знайти дідуся! Тіреймор же залишався на місці та стежив за битвою.

 Я на мить глянула на Даніеля, він якраз відстрибував від скляного графина, що летів у його бік. Своєю чергою чоловік дотягнувся до якоїсь палиці, схожої на мітлу, й з усій дурі гепнув нею по спині демона. Палиця затріщала й обламалася по середині. Демону, судячи з усього, було не холодно ні жарко від такого удару, він продовжив повільно насуватися на чоловіка, той позадкував, швидко нишпорячи очима по кімнаті. На його щоці виднілися три глибокі порізи. Невже від пазурів монстра?

 Я зупинилася. А де його кинджал? Судячи з усього, ситуація паскудна й потрібно хоч чимось допомогти Даніелю. Не можна, щоб демон торкнувся його, а перемогти його наразі можна тільки за допомогою кинджала. Я кинула погляд на Тіреймора, але той не рушив з місця. Бідний, напевно остовпів від жаху, хоч би його не схопив серцевий напад!

 Я знову мигцем глянула на Даніеля, той намагався ухилятися від гострих кігтів демона. Вони вдвох перемістилися на величезне ліжко, і я не розуміла, як воно ще не тріснуло під ними.

 Освітивши підлогу біля себе, я побачила як щось блиснуло. Кинджал Даніеля! Він був майже біля самих ніжок ліжка. Мені потрібно було дістати його та передати чоловіку.

 Раптово по кімнаті почало літати пір'я. Я глянула на демона. На його рогах застрягла велика подушка, роги демона зробили в ній велику дірку з якої почало висипатися пір'я. Він мотав головою з боку в бік, намагаючись скинути її з себе, але тільки розсипав з подушки пір'я по всій кімнаті. Даніель тим часом намагався завдавати удари по страхітливо ревучому демону, якоюсь дощечкою, але йому мало вдавалося заподіяти тому хоч якоїсь більш-менш серйозної шкоди.

 Подумавши, що зараз хороший момент, який може не повторитися, я кинулася до кинджала.

- Даніель! - Крикнула я, підібравши кинджал та піднявши вгору показуючи його чоловікові.

 Той мигцем глянув на мене, а я швидко підбігла й простягнула чоловіку руку з кинджалом руків'ям уперед. Даніель дотягнувся до нього краєчком пальців і тут трапилося відразу кілька подій.

 Пролунав тріск ліжка, Даніель, падаючи, зумів забрати кинджал, але, в цей же момент пазурі демона впилися в мою простягнуту руку. Демон падаючи добрався до мене. Рука почала шалено боліти й пекти. Я обсмикнула її та затиснула рани другою рукою, при цьому телефон із ліхтарем Даніеля впав на підлогу. 

 Я глянула вниз, а потім відчула різкий удар у бік, моє тіло відлетіло та врізалося спиною в протилежну від вікна стіну. Я боляче приземлилася на підлогу на лікті, мабуть, здерши їх у кров разом з колінами. Завивши від болю подумала хоч би нічого не зламати собі! На краю свідомості прийшла думка про новий смартфон, який певно зломався від удару чи падіння так і не разу не юзаний. Спина боліла пекельно, руки ніби палали вогнем. Я розпласталася на підлозі й відчула дикий холод, чорт магія демона! Даніель не казав як її позбутися. Діло кепське. Єдиний плюс був у тому, що холод послугував яким ніяким знеболювальним та притупив біль від ран.

Гуркіт стояв у кімнаті нереальний, битва тривала. Я почала підсовувати руки під себе та зрозуміла, що мої пальці влізли в щось мокре й липке. Я підняла голову та подивилася на них. Оскільки було темно, хоч світло від ліхтарика трохи давало можливість оглянутись, я не змогла чітко зрозуміти, у що я влізла. З кожною хвилиною ставало дедалі холодніше, я зрозуміла, що мені треба рухатися. Аж раптом я ногою торкнулася чогось м'якого, стрімко підняла голову й закричала! Недалеко від мене, обличчям у підлогу лежав мій дідусь, а біля нього валялась корзинка вміст якої був розсипний біля нього. Я, не дивлячись на біль у тілі, почала повзти до нього.

- Дідусю, дідусю!

 Коли я доповзла до нього, то почала смикати його за плечі. Він не озивався. Мій голос почав тремтіти й зриватися.

 Я сіла, не зважаючи на біль у попереку та сильний холод, від якого вже почали тремтіти пальці й цокати зуби й спробувала перевернути дідуся на спину. З великими труднощами мені вдалося це зробити. Я поклала голову дідуся на коліна та раптово намацала на його потилиці щось мокре.

- Ні-ні-ні! Не може бути! - Я судомно вдихнула повітря та спробувала намацати дідусів пульс.

 Його не було. Я не задавалася, та намагалася перевірити, чи дихає він.

 У цю мить роздалося завивання й щось із гуркотом упало на підлогу, вона аж затремтіла й миттєво холод мене відпустив.

 Я лише на хвильку звернула на це увагу, бо знову почала відчувати всі свої рани. Зціпивши зуби, обняла дідуся та почала розхитуватися взад й вперед.

- Лікар, терміново потрібен лікар! - Почала кричати я, захлинаючись у сльозах, які хлинули з моїх очей. - Тіреймор, чуєш! Терміново викликай лікаря!

- Лейя, - почула я голос Даніеля. - Твоюж! - Вилаявся він та підбігши до мене впав на коліна.

 Він швидкими рухами оглядав дідуся й намагався перевірити пульс. 

- Дідько! - Вилаявся він знову. - Лейя, мила...- Він простягнув до мене руку.

- Виклич негайно лікаря! - Гримнула я на нього з люттю.

- Лейя, люба, - спробував заспокоїти він мене, - мені дуже шкода, але твій дідусь...

- Ні, не кажи цього! - Вигукнула я, здогадуючись, що він мені зараз скаже.

 Я не хотіла, що б це будь-хто говорив вголос, я й так зрозуміла це, не знайшовши в дідуся пульс. Мені здавалося, якщо хтось промовить це вголос, то воно стане невідворотним та реальним. А мені так хотілося триматися хоч за якусь примарну надію!

1 ... 59 60 61 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Готель Світів , Ді Мія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Готель Світів , Ді Мія"