Галина Курдюмова - Наречена для Демона., Галина Курдюмова

Я побачила цятку і оніміла.

Демон тим часом пройшовся по кімнаті, дістав із вбудованої шафи футболку і кинув на ліжко.

 - Ось, перевдягнися, я відвернусь.

 - А вийти не хочеш?

 - Ні-і. Це моя спальня!

Гаразд, я обережно зняла фату і плаття, переодяглася в футболку, яка мені виявилася до колін. Тільки що з сукнею робити? Я ж з салоном не розплачуся! Жалібно подивилася на свого викрадача. Він в усьому винен!

Мирт поцокав язиком, розглядаючи мене, і натиснув кнопку в узголів'ї ліжка. Майже відразу в кімнаті з'явилася середніх років жінка в сірій сукні та білому фартусі. Землянка!

 - Приведи в порядок до завтрашнього ранку, Надіє, - кивнув демон на весільний наряд.

Жінка шанобливо схилила голову, прошепотівши:

 - Так, пане, - і покинула спальню разом з моїм платтям і фатою.

Я злегка заспокоїлася. Тільки ось...

 - Мирте! У вас, що, слуги - люди?

 - М-м-м... Ну, так. А що?

 - Так ось воно що! - зірвалася я. - Ні рогів, ні копит, білі вони всі, пухнасті, на Землю по туристиці, а людей невинних викрадають і працювати на себе змушують, так?! Работорговці нещасні!!!

 - Заспокойся, Ксюхо! Все зовсім не так, як ти собі вигадала!

 - Я вигадала? Та вся історія людства кишить розповідями про підлих підступних демонів!

 - Знаю я вашу історію! Чому там вірити можна? Хоча, якщо покопатися, а не слухати бабусині казки, то зерна істини відшукати цілком реально. Давай, ти не будеш кидатися тарілками, - потягнув Мирт на себе піднос, а я розповім тобі нашу історію. Годиться?

 - Гаразд, - погодилася я, - розповідай.

 - Сама подумай, - мовив демон, відставляючи піднос з порожніми тарілками на комод, - якби все було так, як ти кажеш, я б із тобою домовлявся? Просто викрав би і змусив робити все так, як я скажу. А ще мені в ліжку догоджати...

Я показала кулак:

 - Ти і так мене «просто викрав» на очах у подруги і продавчині.

 - Так у мене виходу іншого не було, сама ж розумієш! Завтра ж, після весільного свята, я тебе поверну додому цілою і неушкодженою. Ми людей не викрадаємо!

 - Гаразд, довід прийнятий. Тоді звідки у вас слуги-люди? - я залізла на ліжко з ногами і приготувалася слухати.

Мирт обережно присів скраю.

 - Так ось, дорога моя, малограмотна... дружина.

Я фиркнула, демон продовжив:

 - Якби ти трохи більше цікавилася історією і хоч трохи виходила за рамки шкільної програми... Та навіть якби просто заглянула до Вікіпедії і поцікавилася етимологією слова «демон», то дізналася б, що утворилося воно від давньогрецького слова «даймон», що означало «дух» і навіть «молодше божество».  Якби ти почитала Сократа, Платона та інших філософів давнини, то побачила б, що вони вживали слово «даймон» у значенні: внутрішній голос людини, його совість. Знаменитий Сократ стверджував, що ним керує «добрий демон», застерігає  його від зла і спрямовує до добра, пізніше він так і увійшов в історію, як «демон Сократа». Подібні порадники були і у інших відомих мислителів. Платон в «Післязаконії» дає пояснення, що даймони - це проміжні істоти між людиною і богом, кожній людині даймон приставляється з народження і супроводжує його самої смерті. Інші даймони виступають божествами лісів, озер, річок, та й цілих територій. Деякі навіть можуть виступати в ролі божеств різних культів. «Deus» перекладається з латинської, як «Бог». А латинська фраза «cum deo» позначає «з богом». Можна ще копати й копати. І тільки набагато пізніше слово «демон» стали вживати для позначення зла.

 - Так, дещо я чула, - я втомлено відкинулася на подушки, якийсь моторошно довгий і виснажливий сьогодні день.

А Мирт продовжив:

 - Що ж стосується нашої історії, то стародавні джерела розповідають, як Деміург створював світи. Один із світів - Земля, яку він населив людьми. Другий - Демонія. Відомості про інші світи туманні й розпливчасті. А ось наші два спочатку були тісно пов'язані між собою, і демони, як істоти більш досконалі, активно допомагали своїм молодшим братам, ділячись знаннями і даючи слушні поради. Але люди, як норовливі підлітки, з часом перестали шанувати своїх старших братів, і контакти поступово зійшли нанівець. Майже.

 - Більш досконалі, значить? - примружилася я. - Старші брати, значить? Так чому тоді люди у вас служать?!

 - Тому що деякі люди прям зі шкіри геть лізуть, аби витребувати у нас будь-яку допомогу! Ти не уявляєш, навіть в наш час, скільки людей намагається викликати демона за допомогою пентаграм або іншого чаклунства! Ніхто з нас не захищений від того, що його раптом не викличе якийсь божевільний землянин з манією величі! Навіть я, можу в якийсь момент зникнути з цього світу і стати заручником у вашому, земному, бути вимушеним виконувати чиїсь примхи! Природно, згодом за допомогу демонів доводиться розплачуватися...

 - І... тебе вже викликали? - поцікавилася я.

 - Творець милував. Поки що.

 - Тоді звідки у тебе ця жінка, Надія?