Галина Курдюмова - Наречена для Демона., Галина Курдюмова

 - Чому ти вибрав саме мене для ролі своєї нареченої, Мирт?

 - Та нікого я не вибирав. У мене й часу не було. Прадід відкинув копита несподівано...

 - Копита? - я мимоволі перевела погляд на ноги співрозмовника.

 - Та це теж образний вислів. Звичайні у нас ноги, звичайні. Так ось, прадід відкинув копита, а умов заповіту я не знав. Тільки перед самим оголошенням, яке у нас поєднане з поминками, як ти вже сама зрозуміла, мені вдалося через знайомого адвоката з'ясувати, що пролітаю, як фанера над Парижем, бо старий інтриган вказав окремим пунктом, що спадкоємцем його може бути тільки серйозний сім'янин, а не...

- Лобуряка і шибеник, - підказала я.

 - Ну... якось так, - зніяковіло кивнув Мирт. - З потенційних спадкоємців тільки я молодий-холостий, ось і міг пролетіти зі спадщиною.

 - А чому на місцевій не одружився?

 - Ага, ти наших демониць не знаєш? Після розлучення відібрали б не тільки половину майна, а відхопили б по самі... помідори.

 - А на землянках вам одружуватися дозволяється?

 - У всякому разі, не забороняється. Хоча таке трапляється досить рідко.

 - Землянкам не треба половину майна віддавати при розлученні?

 - Дорога, я з тобою розлучатися не збираюся. Після весілля відправлю додому, мотивуючи тим, що тобі на навчання треба, і далі буду жити, розкошуючи, як і раніше. А ти можеш в своєму світі спокійно виходити заміж за кого збиралася.

 - Ні за кого я не збиралася.

 - А весільну сукню навіщо приміряла?

- Так це я подружці своєї, Кеті, допомагала визначитися з вибором. Це вона через кілька днів заміж виходить! І якщо б ти з'явився на кілька хвилин раніше, то викрав б не мене, а її.

 - Це ту, яка перша знепритоніла? - уточнив Мирт. - Складно з нею було б. У тебе психіка міцніша, можна вважати, мені пощастило. Я ж навмисно прямо у весільний салон телепорт відкрив, щоб не возитися потім ще з нарядом, а взяти вже готову наречену, упаковану.

А мені навіть прикро злегка стало, що вибрав мене демон не тому, що я там така гарна була, як казкова принцеса, а просто тому, що в білій сукні виявилася. Судячи з усього, я йому абсолютно не подобаюсь, хоч і вважаю себе досить привабливою. Може, у них погляди інші на жіночу красу? Ах, так, він же сказав, що людські жінки його не цікавлять... Та я зовсім і не хотіла б, щоб в мене якийсь там демон закохався, і довелося б залишитися з ним в його похмурому світі. Просто чисто по-жіночому прикро.

 - Значить, ви в наш світ можете вільно переміщуватися? - питаю.

 - Вільно - це по Демонії, хоча і не по всій її території. Але і це досить багато енергії потребує. І, чим далі телепортуєшся, тим більше енергії потрібно. Тому до вас доводиться використовувати особливі камені - накопичувачі енергії.

 - І часто ви у нас...  гостюєте?

 - Як ти бачила на поминках, у нас виділяється кілька рас. Червоношкірі, синьошкірі та зеленошкірі, звісно, в тур по людському світові не відправляться. Можеш уявити, яка була б паніка. А такі, як я, за туристичними путівками ваш світ відвідують, можуть у вас навіть вчитися або просто жити.

 - А твоя поява, ти вважаєш, паніки зовсім не викликала?  Цей скажений смерч, - покрутила я пальцем, - запах сірки, рогате чудовисько... Тебе ж бачили Кеті і продавчиня!

 - Смерч - це енергія, яку вивільняє камінь-телепорт. Запах сірки з'являється тільки при пробитті діри між нашими світами, тут вже нічого не поробиш. В Демонії, як сама можеш переконатися, із запахами порядок. Зазвичай ми намагаємося переміщатися в місцях безлюдних, але у мене не було часу. Особливі обставини.

 - Ага. Часу не було, а роги начепити встиг!..

 - Ну...  Сама розумієш, якби я з'явився в своєму звичайному вигляді і почав тебе умовляти зіграти роль моєї нареченої перед родичами, що було б?

   - До сих пір би вмовляв. Або, скоріше, давно вже послала б тебе за всім відомою адресою.

 - Ось. Тому довелося трохи попрацювати над антуражем. Так, Ксеніє...

 - Можеш називати мене Ксюшею або Ксюхою. Адже ми тепер, як не як, чоловік і дружина, - посміхнулася я.

 - Ксюха...  Ксюша...  - Мирт немов перекочував на язиці звуки. - Смішно. Але мені подобається. Так ось, дорога Ксюшо, може, ти вже знімеш плаття?

 - Що-о?! - обурилася я і схопила з таці велику тарілку, щоб запустити в нахабу. - Шлюб у нас фіктивний і консумації не підлягає!

 - Тихо-тихо...  дружинонько! - Демон виставив вперед долоні, захищаючись. - Я мав на увазі, що весільний наряд тобі завтра буде потрібен, а ти його жамкаєш немилосердно! Спати ж в ньому не збираєшся? На весільному бенкеті ти повинна бути найкращою!

 - Ах! - я схопилася і почала розгладжувати плаття долонею. - Та що там це весілля! Мені, головне, його ще в салон здавати! Ти не уявляєш, скільки воно коштує!

 - Так не чіпай його брудними руками! - спинив мене Мирт. - Цілком нормальний вигляд. Був. Тільки ось плямочка від жиру, - тицьнув пальцем на спідницю. - Їсти потрібно було акуратніше.