Валя Sen - Парі, Валя Sen

- А якщо я відмовлюся? – Ярослава уважно спостерігала за реакцією Романа

- Якщо відмовишся, то можеш їхати з Центру, але з «чорною міткою» і з підпискою про нерозголошення на 100 років. А ти хочеш відмовитися? – Роман теж повернув голову до Ярослави і з серйозним виглядом дивився на неї.

   «Чорна мітка» була дуже сильним покаранням. З цією поміткою в  особистій справі про роботу по спеціальності можна було забути.  Отримати кваліфікацію в іншій справі теж було проблематично. Люди з «чорною міткою» ставали ізгоями. Ці думки снували в голові дівчини.

- Я ще нічого не вирішила – відповіла вона Роману.

- Добре, вирішуй. Тепер ти знаєш більше і розумієш серйозність ситуації.

- Романе, можна мені на деякий час покинути Центр, щоб попрощатися з минулим? – миролюбно звернулася Ярослава до боса.

- Скільки тобі потрібно часу?- вже, не дивлячись на дівчину запитав Роман

- Хоча б один день.

- Добре, але тебе буде супроводжувати Антон. – дозволив начальник

- А Антон…людина? – затинаючись запитала Ярослава

- Ні. – це коротке слово примусило дівчину інстинктивно зіщулитися.

- Більше питань немає? – так само дивлячись поперед себе запитав Роман

- Ні, немає.

   Наступного ранку Ярослава сіла в флайвіл і Антон повіз її до «місця пам’яті». Так називалися сучасні цвинтарі, які росли вверх а не горизонтально. Людство перейшло на поховання за допомогою кремації. Цей хмарочос оздоблений чорними фарбами, здалеку був схожий на чорну діру і символізував кінець земного і початок іншого загадкового існування. Тут вистачало місця для померлих у величезному мегаполісі такому, як Київ. В ньому  зберігалися і рештки пращурів Ярослави. Коли почали зводити такі цвинтарі, всі бажаючі могли перепоховати своїх рідних  до таких кімнат. Кожному блоку призначався номер і в ньому бронювалися місця для 200 урн. Крім того, там зберігалася інформація про кожного пращура, яку можна було проглянути, не виходячи з блоку. Для осіб, які вплинули на історію міста, України чи світу існували особливі блоки, помічені словом «МОЛЬФАР»  Саме в такому блоці і були поховані прародичі Ярослави. Дівчина зайшла в одну з дверей хмарочоса, вибрала вільний ліфт, що міг рухатися, як вертикально, так і горизонтально, і натиснула на клавіатурі комбінацію «М23113». Через хвилини 2 двері ліфта відчинилися і Ярослава переступивши поріг опинилася в кімнаті, де по всьому периметру на стінах виднілися шухлядки. Тут же стояло зручне крісло і прилад з декількома різними портами для носіїв інформації і клавіатурою. Ярослава набрала прізвище і ім’я своєї мами. Одна із шухляд відкрилася. В ній лежала урна і декілька флешок. Ярослава взяла одну з них, вставила в отвір приладу і тут же почалося голографічне відео з молодою мамою. Тут зберігалися всі відео і світлини, які були знайдені в мережі інтернету, а також з домашнього архіву. Ярослава сиділа продивляючись відео, шморгаючи носом і витираючи очі години півтори.

   На приладі була кнопка «загальна інформація» Ярослава натиснула її і в повітрі з’явився текст: «Ви являєтеся нащадком Героя України. Скрипаль Андрій Володимирович Дата народження - 23 квітня 1987 рік. Дата смерті -  12 жовтня 2025 рік. В період кровопролитної війни, яку розпочала і вела росія, Андрій Володимирович  якимось чином зміг переконати цілу дивізію російських військових здатися в полон. Після цього пішла ланцюгова реакція і російський фронт рухнув. Це сприяло тому, що Україна перемогла в цій страшній війні.»

   Ярослава знала, що її пра-пра-дідусь був на всі руки майстром. Він був спеціалістом в електроніці, програмуванні, міг зібрати будь який комп’ютер із підручних засобів, володів мудрістю, якою славилися козацькі отамани. Батько розповідав про те, що переконати цілу дивізію ворога здатися в полон йому допоміг винахід, який він зробив. Скоріше всього цей прилад впливав на свідомість людини. Але через небезпеку, яку ніс цей винахід, Андрій Володимирович не залишив ніяких записів про нього. В 2025 році Андрія Володимировича викрали агенти ФСБ росії. Вони домагалися, щоб дідусь відкрив секрет цієї небезпечної зброї. Але нічого не добилися і замордували його до смерті. Тіло Андрія Володимировича біля свого двору знайшов його син, якому було на той час 9 років.  Жінка Андрія після цього виїхала із України, щоб захистити сина.

   Ярослава ще раз натиснула кнопку «загальна інформація» І вже звично з’явився текст, але іншого змісту: «Ви являєтеся нащадком Героя України, Почесного Громадянина Світу. СКРИПАЛЬ ЮРІЙ АНДРІЙОВИЧ впровадив світову систему безпеки, яка діє і по сьогоднішній день. Дата народження – 12 липня 2016р. Дата смерті – 30 червня 2109 р.

Ясю зацікавив її прадідусь. Вона захотіла побачити більше інформації про нього і набрала його дані на клавіатурі. Шухлядка відкрилася і Ярослава зазирнула в неї. Там лежали флешки і ще якийсь круглий плаский предмет, на якому було намальоване око. Око було таке ж саме, як і татуювання дівчини у місці індивідуального чіпа.  Ярослава наклала круг на татуювання і почула нейронний сигнал.

- Вам прийшло зашифроване повідомлення. Дешифрувати?

- Так – подумки відповіла Ярослава

Пройшло секунд тридцять і дівчина відчула неприємне поколювання у скронях. Це означало: повідомлення чекає, щоб його прослухали.

Ярослава подумки дала команду відкрити повідомлення і почала слухати. Цей процес був схожий саме на прослуховування аудіофайлу.

- Дорогий нащадку! Відразу про головне. Сьогодні світова система безпеки, яку впровадили я і мої друзі,  працює бездоганно. Але історія людства циклічна. Тож хто знає, які виклики чекають на людей в майбутньому. Можливо, тобі потрібна буде допомога. Якщо це так, то ти можеш звернутися в Українську Таємну Організацію Допомоги. Адреса і інструкція в двох інших файлах. Вони активуються через годину. Ніхто із сторонніх не повинен взнати адресу. Сподіваюся у твій час ще не навчилися витягувати інформацію із індивідуальних чипів. А диск треба знищити. Хоча він і стирає інформацію після відправки, але хто знає, які там у вас технології.  Щасти тобі! Борітеся  - поборете!