Лаванда Різ - Душа дракона, Лаванда Різ

Розділ 25

Шлях до найближчої Сторожової вежі не зайняв багато часу, дракони літали дуже швидко, але як тільки Варон перевтілився на владику - він одразу накинувся на командора дозорних:

- У мене облізлі коти краще видресирувані, ніж твої воїни, Ігл!!! Мої  кулаки так і свербіли  прикрасити парочку нахабних пик! Або я повинен звітувати перед кожним сосунком!

- Тихіше, Варон, тихіше! Ну не розібралися, тепер вже вони тебе точно запам'ятають, - примирливо пробасив Ігл. - Ти так рідко де-небудь з'являєшся, що тебе мало хто здатний впізнати. Якщо б ти заглянув до нас на вогник, попередив, ніяких би підозр не виникло. А так навіть мені цікаво, якого рожна ти окопався в лісі, після того, як перетнув кордон із заходом? І в ім'я Одра, відпусти ти вже цю дівчину!

Варон міцно тримав Джинджер за руку, а та як він і просив, покірно стояла поруч, опустивши очі.

- Боюся, щоб не втекла, - невдоволено процідив Варон. - Ви відвернули мене від важливих справ. Я заключив угоду з деким із західної цитаделі. Наскільки я пам'ятаю, перетинати кордон із заходом не заборонено, ми не в стані війни, і владики, крім жителів півдня, можуть вільно переміщатися як на захід, так і на схід при наявності супровідних паперів.

- З заходом у нас зараз не найкращі стосунки, того й гляди вдарить грім, - крякнув Ігл, в який раз покосившись на Джин. - І що за угода така дозволь дізнатися? Чи не краще було послати когось зі своїх воїнів?

- Це особисте. Хочу обміняти дівчину на тіло одного владики, який ніяк не може здохнути. Він був бранцем на Угрюм горі, вступив в бій і був поранений і ось вже два роки, як мені стало відомо, він не може постати перед праотцями. Хочу віддати йому належне і обірвати його муки. А дівчисько непогана, вміла, але мені вже страшно набридла. Ми домовилися, що обмін відбудеться на кордоні, ось я і чекаю. Допит закінчено або як?

- Тобі варто було перечекати у нас, під дахом.

- Не хотів відволікати своєю нісенітницею, та й не хотів, щоб про мій візит дізнався сам знаєш хто. ... Мабуть, пора повернутися до лісу. Ти саме собою, відправиш за мною своїх кращих дозорних, які, саме собою, не будуть зводити з мене очей, і яких я, звісно, відразу ж помічу. Так ось, дай їм мудру пораду триматися від мене подалі і не доводити мене до сказу. Останнім часом я не в дусі! - і з цими словами Варон ривком скинув Джин зі стіни, а потім перетворившись на  дракона підхопив її біля самої землі і злетів вгору, попрямувавши у бік кордону.

- Очманів? Так у мене мало серце не вистрибнуло!!! - викрикнула Джин, поки Варон струшував попіл з свого волосся. - Я знала, що дракони підступні ...

Не давши їй договорити, стиснувши дівчину в своїх міцних обіймах до слабкого хрускоту, Варон гаряче поцілував її в губи:

- Я зроблю все, щоб захистити того, кого люблю, навіть збрешу і не раз. Так, я підступний, але хвала богам – ти ж тепер легко можеш відрізнити мою правду від брехні. І я знав, що зловлю тебе, Джин, - посміхнувся він дівчині, яка розтанула після його слів.

Так, відчуваючи його як себе, тепер вона могла відрізнити слова, які йдуть від серця, а які ні. Він не сказав прямо про кохання, лише побіжно, але Джин не могла помилитися - він і правда любив її. 

- Чи є на цій землі місце, де можна сховатися від світу, де можна просто бути щасливими і відчувати себе в безпеці? Мені так тривожно, Варон.

- Таке місце, душа моя, в цьому світі потрібно для себе відвойовувати, принижуючи, розриваючи глотки, перечікуючи і сподіваючись. Але ми поборемося. Ну ж, посміхнись. Коли ти поруч, Джин, коли дивишся на мене ось так, очима повними любові, ... я відчуваю в собі сили дюжини драконів. Ми можемо бути щасливі. Якщо тільки ... ти цього захочеш.

- Я ??? - здивувалася Джин. - Та що ж таке!

- Саме ти, - сірі очі блиснули грайливими іскрами. - Перед тобою дракон, кровожерливе вогнедишне чудовисько, здатне випалити і винищити ціле поселення людей від малого до великого. Перед нами раболіпствують від страху і ненавидять до тремтіння, але перед тим, хто здатний щиро полюбити дракона - ми безсилі. Люблячий дракон - це лагідне ягня, якщо любов його взаємна. Такий ось секрет.

- Так я володію зброєю? - посміхнулася дівчина.

- Найпотужнішою, - шепнув він. - Але не дай бог тобі зрадити дракона, який довірив тобі своє серце ..., - його погляд змінився.

- Як ти можеш припускати таке?! - в її очах миттю блиснули сльози.

- Я не чекав, що знову відчую щось подібне, тим більше до жінки з роду людського, - сильні руки утримали її, не дозволивши Джин вирватися з його обіймів.  - Зрозумій, ти стала обителлю мого серця і моя душа прикипіла до тебе настільки, що думка тебе втратити - розриває мене від болю. Знаючи тебе, Джинджер, знаючи, як ти можеш жертвувати собою, чи зможеш ти вибрати мене, якщо на кін буде поставлено життя твоїх близьких? Я ж теж бажаю бути значущим і важливим для тебе. Як і ти хотіла бути значимою для мене. Любити дракона не просто. Ще складніше, коли цей дракон любить тебе. Так обереш ти мене, Джин? Чи безумовна твоя відданість?

- Всією душею я віддана тобі. Але краще б цей вибір переді мною ніколи не стояв.

- У будь-якому випадку, завтра ми відправимося у зворотній шлях, - кинув Варон з роздратуванням, відправившись збирати хмиз для багаття.

  Любов поглинала дракона, доводячи його до одержимості. Лише тільки сильна жінка могла витримати подібну любов. О ні, дракони не ставали лагідними ягнятами, вони ставали небезпечними в рази, сильнішими, витривалішими, здатними заради своєї жінки перевернути гори, чекаючи від неї того ж натомість. Якщо хтось наважувався полюбити дракона, то любити його потрібно було без залишку, до останньої краплі крові, кожним куточком своєї душі, спираючи об нього своє життя і ставлячи на чолі всього. Люблячий дракон платив тим же. Але любов дракона відрізнялася своєю запальністю, полум'яною  пристрастю, у вогні якої могла вистояти тільки Іскра.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍