Ірен Васильєва - О, мій Бос, Ірен Васильєва

- Мама і тато хочуть забрати мене до рідного міста.

Він тяжко видихнув.

- Я знаю.

Настала тиша.

- Ти ж не дозволиш їм мене забрати? Я не хочу нікуди від тебе їхати. Я тебе не залишу.

Вона схлипнула. Чоловік провів руками по її волоссі, масажуючи їй голову. Підвівся на лікоть і ніжно торкнувся її губ, у майже цнотливому поцілунку.

- Люба, я так сильно тебе кохаю. Ти навіть не уявляєш, який я щасливий почути ці слова. Я боявся навіть торкатися цієї теми. Боявся, що ти захочеш поїхати. І я тебе зрозумів би. Але не уявляю, щоб я без тебе робив.

Вона пригорнулася до його грудей.

- Я хочу додому. До тебе у квартиру. Давай не будемо їхати до дому твоїх рідних.

- Не хвилюйся, туди ми точно не поїдемо. І взагалі на тебе чекає весільний подарунок. Ти отримаєш його, як тільки я зможу вас з відси забрати. Чесно сказати, я дуже хвилююся. І сподіваюся, що ти залишишся ним задоволена.

Лізі посміхнулася.

- Не хвилюйся. Мені сподобається все, що ти для мене вибрав.

Майкл усміхнувся.

- От і добре.

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно