Rexana Keys - Заборонені почуття , Rexana Keys

Його обличчя засяяло, і він обійняв мене, притиснувши до себе.

— Я так радий, Ніко… Тепер усе точно буде добре.

Ми дивилися одне на одного, відчуваючи справжнє щастя й полегшення, адже тепер перед нами не залишалося перешкод, щоб бути разом.

*******************************************************

З того моменту, як ми з Деном почали жити разом, життя набуло особливих барв. Він допоміг мені перевезти всі речі до його квартири, і разом ми почали облаштовувати наш спільний простір. Дні минали в радості й легкості: ми часто ходили гуляти, відвідували кіно, сміялися, сперечалися через дрібниці й знаходили в цьому щастя. У кожному дні, проведеному з Деном, було стільки тепла, що здавалося, наче світ стає кращим, коли він поруч.

Одного вечора, Ден запросив мене в ресторан. Він виглядав дещо напруженим, і це здивувало мене, адже зазвичай у нього було все під контролем. Ми замовили вечерю, говорили про наші плани на майбутнє, жартували, і я не підозрювала, що цей вечір стане особливим.

В момент, коли нам принесли десерт, Ден раптово зупинився, подивився мені в очі й взяв мене за руку. Його погляд був серйозний і водночас ніжний, і я відчула, як моє серце починає прискорено битися.

— Ніко, — тихо промовив він, трохи затинаючись. — Знаєш, я ніколи не думав, що зустріну когось, хто зможе так змінити моє життя. Ти — моя підтримка, моє натхнення, моє все. З тобою я почав мріяти, відчувати, що можу бути щасливим так, як не був раніше.

Я завмерла, відчуваючи, як у грудях розливається тепло. Він піднявся зі свого місця, опустився на одне коліно й дістав з кишені невелику оксамитову коробочку. Я прикрила рот рукою, не вірячи, що це відбувається насправді.

— Ніко, — його голос звучав хвилююче, — ти вийдеш за мене?

Сльози виступили на очах, а серце, здається, билося так сильно, що це можна було почути. Я відчувала, як всі мої емоції переплітаються: радість, захоплення, трепет і абсолютне щастя.

— Так, — прошепотіла я, усміхаючись крізь сльози. — Так, Ден, я вийду за тебе!

Він надягнув мені каблучку, піднявся, і ми обійнялися, ніби цей момент був нашим особистим всесвітом, де не було нічого, окрім нас двох. Гості в ресторані почали аплодувати, але все здавалося далеким і неважливим, бо в ту мить для мене існував тільки він.