Естрела Асферіс - Несвідоме одруження, Естрела Асферіс

Глава 15

Антуан де Совіньон

Після того, як я вимовив фінальне заклинання в цьому досить складному магічному ритуалі, я ледь без сил знову не впав на підлогу. Але мене підхопив Крам, краще за мене передбачивши результат використання не одного енергоємного заклинання за день. Уклавши мене на вільне ліжко, він підніс до мого рота фляжку. Звісно, на смак напій був жахливим, але я знав, що цей засіб поставить на ноги будь-кого. Це один із найкращих еліксирів матері Крама, хорошої знахарки. Вона раз на місяць обов'язково висилає свої найкращі зілля улюбленому синові.

Полежавши кілька хвилин, я відчув, як у моєму тілі значно додалося сил, та й магічна енергія стала швидше відновлюватися. Звичайно, цього разу я, щоб не лежати непритомним кілька діб, використовував накопичувач. Але все ж передача енергії через накопичувач у мене, а потім вплітання її в заклинання, вимотує так само, як і використання своєї власної магічної сили в такому потужному ритуалі. А сьогодні я випробовував удачу не один раз. Тож зілля матері Крама було дуже доречним.

Поки я відлежувався і приходив до тями, Тесар не стояв біля дверей, як ми домовлялися, а ходив кімнатою з кутка в куток. Він як ніхто інший ненавидів стан очікування. Довелося Краму контролювати вхід. Я ж, поки приходив до тями, уважно стежив за станом Вірта. Поки що все начебто йшло добре, але могло в будь-яку секунду змінитися, все ж таки сфера ментальної магії не до кінця вивчена. І я, як ніхто інший, знав усі небезпеки цієї галузі магії, та дуже переживав за друга. Як би моє заклинання не нашкодило йому. Може, було б краще, якби забуті спогади й далі залишалися втраченими?

Минула не одна година, і я, накрутивши себе до межі, вже хотів дезактивувати заклинання, коли Вірт прокинувся. На його обличчі розпливлася не бачена мною раніше усмішка. Я ж мало не посивів від страху за життя друга. Я точно зламав щось у його психіці!!! Як мені далі жити з таким знанням?!

Але, вочевидь побачивши в моєму погляді розпач, Вірт заспокоїв мене, вимовивши:

- Я все згадав. І вона точно щось до мене відчуває.

- Ну і коли ж ти з нею переспав?! - рикнув Тесар, переживаючи за Бет, як її старший брат, хоч і не рідний.

- Хоч це і не твоя справа, але я відповім. Усе сталося на нашому останньому завданні в печерах. Нас звело разом, змусивши проявити справжні емоції, Дерево Справжніх Почуттів. Воно ж і дозволило Бет завагітніти, і поєднало нас шлюбом. Після чого, не бажаючи зіпсувати наші подальші стосунки, бо вірило, що ми самі розвинемо свої почуття, Дерево заблокувало наші спогади про ту ніч, - випалив Вірт.

- Ти говориш так, ніби це дерево розумне, - озвучив свої сумніви Тесар.

- Воно розумне. Це давнє божество, яке всі, за давністю років, забули.

Ми всі були в глибокому шоці, осмислюючи сказане Віртом, тоді як він сам загадково посміхався.

- Ти впевнений, що заклинання подіяло так, як і повинно було? - запитав Тесар, звертаючись до мене, - щось мені не віриться в реальність розповіді Вірта. Може це просто його сновидіння або фантазії?

- Упевнений, - твердо відповів я, - хоч і сам був шокований від інформації, що відкрилася. Але якщо Вірт каже, що це було у втрачених спогадах, то так і є.

- Дякую, що віриш мені, - подякував мені Вірт, після чого продовжив: - Як будемо далі діяти? У вас вже є план?

Я озвучив те, що говорив раніше:

- Так, ми хотіли використати твою кров для відстеження дитини Бет, таким чином вийшовши на неї. Але ми й так майже півночі витратили на цей ритуал. Буде краще, якщо ми продовжимо пошуки вдень.

Вірт, подумавши кілька секунд, все ж сказав:

- Я не хотів би втрачати час, але розумію, що вже майже настав ранок, і ти втомився після такого складного ритуалу. Тож іди, відпочивай, продовжимо вдень.

- Добре, - погодився я, і продовжив: - Я зайду ближче до обіду. Будь готовий до того часу. Потрібно буде діяти швидко, щоб покинути Академію непомітно.

Сказавши це, я спрямувався до виходу. Хлопці пішли за мною.

Ми не пройшли й десятка кроків від дверей до палати Вірта, коли наче з нізвідки пролунав вкрадливий голос:

- І де це вкотре вночі бродять мої найкращі курсанти?

Ректор як завжди все бачить, від нього рідко можна щось приховати. Ось і цей наш похід не став для нього несподіванкою.

- Ми зайшли провідати пораненого друга, - невинним тоном відповів Тес.

- Вночі? Не знайшлося іншого часу для відвідувань? - висловив ректор цілком обґрунтовані підозри.

Тут втрутився я, нашвидкуруч придумавши такий варіант відповіді, який би влаштував ректора і був відносно правдивим. Підморгнувши друзям, я дав зрозуміти, що не треба втручатися, я прикрию їх перед ректором, і почав виправдувальну промову:

- Майже весь день ми були зайняті навчанням. Увечері готувалися до занять. А оскільки вночі нас би просто не пустили до Віртена, то ми вирішили проникнути потай від цілителів. Ось і довелося чекати самої глухої нічної години, коли всі сплять, і не помітять відвідувачів.

- Зрозуміло, викручуватися ви вмієте. Припустімо, тут я повірю, - вимовив ректор, і тут же перейшов до іншого запитання:

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍