Ді Мія - Готель Світів , Ді Мія

- Данієль! - Він ввічливо кивнув йому у привітальному жесті та стиснув мою руку ще міцніше. 

 Я мало не пискнула, але стрималася. Напруга нібито літала у повітрі й відбивалася від стін. Повисло затяжне мовчання, я не знала як розрядити атмосферу, було незрозуміло в яких стосунках чоловіки між собою. Вже сам факт, того що чоловіки були знайомі здавався мені дивним. Невже світи настільки маленькі, що всі всіх знають?

- Берегиня! - З-за спини Даніеля почувся тоненький писклявий голосок, а потім я побачила, як щось маленьке з крилами летить у мій бік.

 Воно прилетіло та зависло біля мого обличчя. Я, розширивши від подиву очі, дивилася на маленьку красиву жінку з крилами. Її довге чорне волосся було ретельно укладене у високий хвіст, срібна довга сукня підкреслювала тендітну фігуру, красуні нашого світу позаздрили б жінці, сині очі з ненавистю дивилися на мене. Маленькі ручки вона склала на грудях.

- Берегиня готелю світів! - Вона пискнула своїм тоненьким голосом та притопнула в повітрі маленькою ніжкою. - Ваш сад - жахливий! З прекрасного там тільки троянди! Це кошмар, муветон! - Жінка помахала на мене маленьким пальчиком ніби сварлива бабця.

 Ді гикнула. Напевно, це стало для неї останньою краплею, я то вже почала звикати до дур дому в своєму житті. Король відпустив мою руку та відкинувшись на стілець потер руками обличчя. Очевидно, і Його Величність усе, що відбувається, втомило.

- Так-так! - Почула я прекрасний мелодійний голос. З-за спини Даніеля, не вийшла, а наче випливла, зеленоволоса незнайомка із сірими очима.

 Вона кокетливо стрельнула оченятами на Даніеля, а потім перевела їх на Еріка, поправила волосся, в якому були заплетені дрібні різнобарвні квіти, та підійшла до ліжка. Дівчина була одягнена в просту бежеву приталену сукню до колін.

- Ваш фонтан жахливий! Де вода? Скільки на ньому бруду - жах! Як так можна? - Пронизала вона мене злим поглядом й так само, як і маленька жінка, склала руки на грудях.

 До кімнати увійшов захеканий Тіреймор.

 - Леді, ходімо, я покажу вам ваші покої! - Сказав він відхекуючись, зігнувшись навпіл.

- Ні! - Закричали вони різко в унісон!

- Спочатку приведіть до ладу сад...

- І фонтан! - Додала грізно дівчина.

- Так! - Підтвердила жінка з крилами. - І тоді ми подумаємо, над тим що б залишитися!

 Зеленоволоска ствердно кивнула головою.

 Я нібито проковтнула язик, ще трохи й в мене почнеться панічна атака через купу народу в одній кімнаті. Усі погляди зосередилися на мені, крім Ді. Вона з цікавістю розглядала відвідувачів.

 Я стиснула руки в кулаки, встала та відійшла до вікна, зітхнула, потім повернулася до всіх обличчям й натягнула посмішку. Король так само встав, повернувся та дивився на мене, піднявши брову. Діана, стримуючи рукою гикавку, переводила погляд з мене на відвідувачів, Тіреймор потирав голову рукою, Даніель, так і не зрушивши з місця, свердлив поглядом короля та переводив очі на мене, кажан усміхнено хмикав, обводячи всіх поглядом.

- Тобі допомогти чи ти самостійна дитино? - Глянув кажан посміхаючись на мене.

 Я задумалася на частку секунди, а потім злегка негативно кивнула головою.

- Ну як знаєш! Тут стало надто шумно та душно! А мені потрібен спокій й свіже повітря! - Проторохтів він та, розправивши крила, вилетів з кімнати.

 Мінус один, зітхнула я й розправила плечі.

- Вітаю всіх у готелі світів! - Сказала я, дивлячись на незнайомок. - Я берегиня готелю Лейя, це моя помічниця Діана. - Вказала я рукою на подругу.

 Усі погляди перекинулися на Ді, вона широко розплющила очі й гикнувши міцніше затулила рот рукою.

- Угу, - прошепотіла вона в долоню, кивнула та перевела на мене обурений погляд.

- Я Сея. - Пискнула маленька жінка. - Фея садів Міре.

- А я Ноель, русалка аквамаринового моря. - Мелодійно сказала жінка з зеленим волоссям.

- Дуже приємно! - Усміхнулася я ще ширше.

 Хоч би вилиці не звело.

- Прошу вибачення за те, що сад, фонтан, як, власне, й увесь готель, зараз у неналежному стані, адже я тільки-но взялася за свої обов'язки та ще не встигла навести скрізь лад.

 Я побачила як жінки трохи розслабляються та вже не мають такого грізного вигляду.

- Ми можемо домовитися з вами так: поки ви гуляєте по Ніреймору або відпочиваєте в номерах, ми зробимо все від нас залежне, щоб привести до ладу сад та фонтан. 

 Я щиро не знала, як зробити це за кілька годин, але спробувати було варто. Як мінімум виграти час, щоб вигадати щось іще.

- Або ж, ви як професіонали своєї справи можете проконсультувати мене з доброустрою саду та фонтану, оскільки ви більше за мене знаєте про всі тонкощі цієї справи. 

 Підсипати трохи лестощів, але не переборщити, подумала я та побачила як жінки переглядаються й починають посміхатися.

- О! - Скрикнула Сея. - А можна я сама займуся садом? - Я хоч й не могла заприсягтися, але, по-моєму, її очі блиснули. - Зайнятися садом у готелі світів - от усі заздритимуть!

- Точно! А я зроблю найкрасивіший фонтан у всіх світах! - Плеснула в долоні русалка.

 Вони обидві хижо глянули на мене.

- Щоправда, вам потрібно буде викликати майстрів з наших світів, з їхньою допомогою ми це зробимо набагато швидше. - Почесала підборіддя Ноель.

- І оплатити їхні послуги також. - Пискнула фея.

 А чому б і ні, власне? Незрозуміло, коли в мене з'явиться час на це, а тут таке везіння. Я глянула на трохи зблідлого Тіреймора та вибачливо посміхнулася. Розумію, що вже розтрачую гроші, по суті нічого не заробивши ще, але іншого виходу не бачу.

- Чудово! Це буде велика честь для нашого готелю. Єдине що...

 Я на секунду подумала про маму.

- Можу я попросити вас не чіпати троянди? Вони для мене дуже важливі. - Я ковтнула грудку в горлі.

 Фея ствердно мотнула головою.

- Звичайно, тим паче що вони прекрасні.

 Я гірко посміхнулася.

- Тіреймор, Ді - я глянула на них по черзі, - пройдіть, будь ласка, з нашими гостями, викличте майстрів та надайте все необхідне для комфортного перебування тут.