Ді Мія - Готель Світів , Ді Мія

- Що? - Приголомшено випалила я.

Що-що, а цього я ніяк не очікувала почути. От коронований засранець.

- Зазвичай, про плату домовляються заздалегідь, може я б цілком обійшлася б й без вашого зілля! - Виплюнула я зла як чорт.

 Ну і що, що він король? Він міг сам надумати цю недугу, що б під приводом лікування взяти з мене це бажання. Хтозна, що він захоче!

Його посмішка на обличчі не потьмяніла.

- Я знаю про що ви зараз думаєте! - Відкинувся він на спинку стільця. - Що я сам надумав це прокляття, щоб скористатися становищем. Але, це не так! 

Я пирхнула.

- Згадайте, чи не торкалися ви сьогодні чогось підозрілого?

- Ні! - Сказала я швидко, схрещуючи руки на животі. - Нічого...

 І тут я запнулася, пригадавши ранковий інцидент з браслетом та того мутного типа. Король хмикнув й посміхнувся ще ширше.

- Я бачу, ви згадали! - Самовдоволено сказав він.

- Вранці, хтось упустив браслет, я його підняла, руку наче пронизав розряд, коли я його передавала, а та людина швидко зникла. - Коротко переповіла я ранкову ситуацію.

- Ти мені про це не говорила! - Почула я переляканий голос Діани.

- Мда! - Цокнув язиком Тіреймор. - Дуже розповсюджений трюк у світах.

- Так, звідки ж мені було знати? - Спалахнула я! - Я про це все знаю кілька днів, а мене вже ледь не вбили, обікрали й тепер ще прокляли!

 Ще трохи й в мене почнеться істерика. Дихай Лейя, дихай! Я гучно видихнула. Діана підійшла й сівши поруч, обійняла мене за плечі.

- Ледь не вбили? - Почухав підборіддя король. - Так, мабуть, чутки не брешуть. - Він глянув на мене, але був задумливий, дивився, але нібито не бачив мене зараз.

- Які? - Стурбовано запитала Діана, погладжуючи мене рукою по спині.

- Та так, - він відмахнувся. - Одразу скажу, що я нікого не посилав для накладання прокляття. А то у своїх роздумах ви можете прийти й до цього висновку. Мені це ні до чого.

Я підняла брову

- А як же "бажання"?

- Ця магія так діє, вона не спрацює без плати.

- Найдавніша магія! - Охнув Тіреймор.

Король угукнув.

 У мене на руці та в Діани, загорілася зеленим кольором руна.

 Я здивовано глянула на неї:

- У нас гості біля порталу землі.

Тіреймор відхилився від вікна.

- Я зустріну!

 Дідько, тільки цього не вистачало! І тут я подумала про те, чому руна не світилася блакитним, коли через портал проходив король? Чи може я не побачила, бо була сильно захоплена дзеркалами в інші світи?

- Міс Діано, допоможіть серу Тіреймору! - Сказав Ерік й в його голосі явно вловлювалося не прохання, а наказ.

 Я здивовано, та що вже там, трохи злякано глянула на короля, потім перевела погляд на Ді. Та повернувшись стиснула мою руку й округливши очі, подивилася на мене. Потім склала руки на грудях, і я була впевнена, що вона зараз сперечатиметься й нікуди не піде.

 Я стиснула вільну руку в кулак, ну, напевно, не варто не підкорятися такому впливовому чоловікові. Подивившись в очі Ді, я легко кивнула їй на двері. Вона закашлялася, бо вже відкрила рот, що б щось сказати, але я її перебила своїм жестом.

 Діана заперечливо помахала головою, ледь помітно кивнула на короля та розширила очі ще більше. Натякаючи на те, що з цією лю... Істотою, мене

не залишить. Я зло зиркнула на подругу, а потім кинула погляд на короля. Його риси загострилися, а на обличчі ходили жовна. Він точно був злий та бачив погляди якими ми обмінювалися з Ді. Ну ще б пак, ми сиділи просто перед його носом. Я ковтнула. Мені не хотілося залишатися з ним наодинці, але й подругу наражати на небезпеку через це, я не могла. Тіреймор уже вийшов з кімнати та йшов до сходів.

- Ді, будь ласка... - Я не договорила, бо в кімнату залетів кажан, він безпардонно приземлився й з грацією кішки сів на стіл.

- Добрий день, берегине! Яка у вас прекрасна компанія тут зібралася. Пропоную вам відкрити приймальню саме в цій кімнаті, якщо все одно ви тут збираєте постійно натовпи шанувальників. - Він мені підморгнув та підпер крилом мордочку.

 Я не одразу зрозуміла, що почула крик Діани, яка, закривши рот рукою, витріщалася на стіл. Король підняв брови й повернувся подивитись туди куди й Ді, а потім не побачивши певно нічого такого, знову перевів погляд на неї.

- Що сталося? - Насупивши брови, запитав він.

- Так ось ти яка, падлюка мала! - Прошипіла біля мене Ді й оглянула кімнату явно в пошуках заміни палиці. Діана навіть ніяк не відреагувала на слова короля.

 Якби не король, що сидів навпроти, який явно перебував вже в люті через ігнор, ситуація була б кумедна.

 Я стиснула руку Ді. Та смикнула її до себе, а потім, глянувши на мене, перевела погляд на Еріка, очі якого почали метати блискавки.

- Ем, нічого. - Вона поправила волосся. - Літає тут якась пилюка, дихати нічим. Роботи в готелі жах. - Награно зітхнула вона. 

 По обличчю Еріка було зрозуміло, що він не повірив ні слову. Воно було так само напружене, чоловік міцно стискав щелепи та переводив погляд то на Ді, то на мене.

- Вона мене бачить? Ого! - Весело кректав кажан. - Напевно ось ця ваша присяга передала їй не тільки руну для входу в будь-які двері в готелі, а й іншу магію берегині. Цікаво - цікаво! - Більше собі під ніс бубонів він, ніж говорив нам, та чухав лису голову, ну точно як старий дід.

 Діана крадькома глянула на мене та підняла брову. Я стиснула плечима, треба буде дізнатися детальніше у Адріана, що він там наговорив за слова, я була впевнена, що там була не тільки присяга.

 Раптом король різко присунувся, взяв мене за руку й знову подивився в очі.

- Нам потрібно поговорити наодинці!

 Я здригнулася й завмерла, як миша, що сидить перед удавом.

- Вітаю, вас Ерік Нір Толь! - Пролунав знайомий голос біля дверей.

 Я машинально повернула на нього голову й полегшено видихнула. У дверях стояв Даніель, він злегка вклонився королю, не зводячи погляду з моєї руки, яку тримав правитель повітряного світу, на обличчі  патрульного заходили жовна, руки він стиснув у кулаки. Я почула, як король скрипнув зубами та повернувся до дверей.