Ді Мія - Готель Світів , Ді Мія

 Ді розгублено глянула на мене, а Тіреймор кивнув.

- Дякую, берегиня! - Сея потерши ручки полетіла до виходу.

 Ноель, кивнувши, глянула на Еріка, той навіть не дивився в її бік, вона зітхнула й граціозно пішла до дверей, а у дверях явно нібито випадково зіткнулася з Даніелем.

- Ой, - грайливо муркотнула вона, - вибачте я... Так і хотіла! - Підморгнула йому вона та випливла з кімнати.
Жоден мускул на обличчі Даніеля не здригнувся, він просто трохи відійшов від дверного отвору.

 Тіреймор запрошувальним жестом махнув Ді, вона кинула спантеличений погляд на короля, який зберігав мовчання, а потім перевела його на Даніеля та блиснувши на мене очима, вийшла з дворецьким з кімнати.

 Я не поспішала полегшено зітхати. Залишилося зрозуміти що робити з королем та чому Даніель так пропалює його поглядом. Ерік, ніби не звертав увагу на цей факт, а тільки пильним, та мені здалося, що трохи зацікавленим поглядом нишпорив увесь цей час по мені. Під цим поглядом мені стало якось незручно і я зіщулилася, усмішка сповзла з моїх губ.

- Я все ж хотів би повторити своє прохання. - Без жодної частки емоцій у голосі сказав Ерік. - Нам потрібно поговорити. - Він кинув важкий погляд на Даніеля. - Наодинці!

 Даніель скрипнув зубами та склав руки на грудях. Ерік залишився холоднокровним й знову втупив у мене свій погляд.

- Даніель! Оу, король Ерік! - Почула я здивований гучний голос. З-за дверей з'явилася руда маківка, а потім виринуло здивоване обличчя Адріана.

- Вітаю вас! - Адріан вклонився королю та коли кланявся, я побачила, як він швидким поглядом окинув кімнату, оцінивши ситуацію.

  Я глянула на короля, він був явно злий. Його ніздрі розширювалися, на шиї билася жилка, чоловік недбало кивнув Адріану і далі свердлив мене поглядом, у якому мені здалося, що виблискували іскри.

- У вас тут жвавіше ніж я думав. - Сказав він крізь зуби.

- Ваша величносте, у мене є невідкладні справи до Лейї. - Нарешті подав голос Даніель, який так довго мовчав до цього.

Ерік різко підняв на нього голову.

- Невже вони можуть бути важливішими за розмову берегині зі мною? - Якось хижо примружився чоловік.

 Даніель навіть не здригнувся, а Адріан здивовано витріщався на чоловіків.

- Ваша величність, справа стосується нападу на Лейю.

 Я перевела здивований погляд на Даніеля, невже він знайшов того, хто залишив листа? Або того демона, який напав на мене? Я ковтнула.

- Гаразд, - видихнув король та подивився на мене. - я й так вже затримався у вас. - Він потер скроні руками. - Прошу покиньте нас буквально на хвилину. Можете стояти біля дверей з того боку, якщо так хвилюєтеся за те, що я щось зроблю з берегинею.

 Даніель нібито хотів сперечатися, але Адріан штовхнув його ліктем та потягнув до виходу, кинувши на мене швидкий погляд.

- Ми будемо біля дверей, - коротко сказав він мені та виштовхав злого Даніеля за двері.

 Щойно вони за ними зачинилися, я позадкувала й втиснулася в підвіконня.

 Ерік, побачивши мій стан, не намагався наблизитися ні на крок. Просто завмер та дивився на мене.

- Як голова? - Запитав він тим самим беземоційним голосом. 

 Таким голосом можна оголошувати про відсікання тієї самої голови, подумала я. А потім прислухалася до себе та зрозуміла, що голова перестала боліти й пульсувати одразу після того, як я випила з тієї пляшечки. Я навіть не звернула на це увагу.

- Добре, дякую! - Спантеличено прошепотіла я та кашлянула.

У роті пересохло.

Король кивнув, а потім несподівано швидко вимовив:

- Ви в небезпеці!

 Я пирхнула. Містер очевидність у всій красі! Сам щойно врятував від якогось прокляття, якщо воно звісно було. Про напад на мене він щойно почув та дуже легко було вдавати з себе усезнаючого й могутнього... Хто він там за расою? Я зміряла його поглядом, але не знайшла жодних особливостей. Схожий був на ельфа, але явно не ельф. Чоловік звузив очі, я прокашлялася.

- Я помітила. Ну знаєте напад, прокляття, думаю це можна записати в категорії небезпек, а не дрібних проблем. - Розвела я руками.

- Ви маєте рацію, - він підняв куточок губ в усмішці. - Я здивований, що за такий короткий проміжок часу ви заручилися підтримкою стількох істот. - Він задумливо перевів погляд на двері, за якими мали стояти Адріан з Даніелем.

- Мене це дивує не менше за вас, - напружено сказала я, не розуміючи, що від мене хоче ця коронована персона.

- Як інтригуюче. - Протягнув король, переводячи погляд на мене. - У вас справді великі неприємності, дехто дуже хоче, щоб ви зникли так само раптово, як і з'явилися!

 Я застигла на місці й затримала дихання. Про кого це він? Він щось знає?

 Не встигла прийти до тями та вичавити з себе хоч щось, як двері різко відчинилися й в них майже вбіг Даніель з палаючим в очах вогниками, а Адріан прибіг за ним слідом, здивовано витріщаючись на Даніеля.

- Ви щось знаєте? - Кинув в обличчя королю Даніель.

 Той знизав плечима.

- Можливо, але вам не слід було підслуховувати нашу конфіденційну розмову, пане патрульний. Розслідувати справи, це ваша прероготива, а не моя. Удачі вам у цій справі!

 Король обтрусив свій одяг змахуючи уявні пилинки та перевів погляд на мене.

 Даніель стиснув руки в кулак й хотів було щось сказати, але Адріан потягнув його рукою на себе. Чоловік закрив рота та швидко задихав стиснувши зуби.

- Мені час, - сказав Ерік, окинувши мене задумливим поглядом, - спробуйте вижити, щоб розплатитися зі мною, пам'ятайте, що ви мені винні! - Він підморгнув. - Сподіваюся на відповідний візит у моєму замку незабаром. Перед приїздом надішліть лист, вас зустрінуть та проведуть. - Сказав він, прямуючи до виходу.

- Я проведу вас! - Видихнув Адріан та запрошувальним жестом вказав на вихід.

 Глянувши на мене, він кивнув в сторону Даніеля.

- Була рада знайомству! - Відмерла я швидко вклонившись, повторюючи цей жест так як це робили інші.