Стефанія Лін - Ставка ненависть, Стефанія Лін

Глава 26

Слідчий у відділку заводить до такої ж кімнати, де нещодавно був Деймон. Троє адвокатів слідують за мною, наче провідники. Еван та Леонард залишаються за межами кімнатки. Сідаю на стільчик, слідчий навпроти. Казали, що цей чоловік спеціально найнятий сім'єю Дорана. Наскільки він небезпечний судити не можу, але виглядає він досить неприємно. Високий, худорлявий, костюм на ньому дорогий, проте не сидить. Волосся русяве, зв'язане у хвостик на потилиці. Очі зелені, але цей колір швидше нагадує дні, коли трава під сонцем фактично вигоріла. 

— Вітаю, пані Крейвен. Почнемо розмову? Я — Грег Доун, слідчий, що займається розслідуванням зникнення пана Еріка Дорана — власника компанії з виготовлення пластику. Будемо сподіватися, ще живого власника. 

Сказавши це, чоловік замовкає. Уважно дивиться на мене. Адвокати казали, що слідчий намагатиметься тиснути психологічно, промацувати мене не стійкість, тож ніяким чином не реагую, продовжую спокійно розглядати чоловіка зосередившись на кольорі волосся. 

— Ставте ваші питання, — втручається один з адвокатів. 

— Звісно, — бридко посміхається. Переводить погляди з адвокатів на мене. — Скажіть, де ви були в ту ніч, коли Деймон Поузі влаштував чисто чоловічу вечірку з гостями на яхті? 

— Вдома, — сухо відповідаю.

— Хтось може це підтвердити? 

— Так, працівники стоянки та охоронець. 

На щастя, Леонард вже домовився з цими чоловіками стосовно мого алібі. Я добу була вдома, нікуди не виходила, ніхто до мене не приходив. Де був Деймон — не знаю. 

— Добре. Що ви скажете про відносини Еріка та Деймона? 

Веду плечима.

— Нічого. Я не знаю про їх відносини нічого.

— Хм, — хмуриться. — Як ви ставитеся до дівчини Деймона — Айли? 

— До чого тут вона? — втручається адвокат.

— Я ставлю питання, пані Крейвен може не відповідати, — сухо відрізає Грег. — Отже? Ваше ставлення до дівчини? 

— Просто дівчина, — тепер хмурюся я.

— Ви знали, що вона наречена пана Дорана? 

Вагаюся. Слідчий тисне Айлою, керуючись умовними ревнощами Деймона? Гадає, той зник, тому що Айла обрала не Поузі, а Дорана? Смішно. 

— Нещодавно дізналася. 

— Як довго ви приглядаєте за Деймоном? Що можете сказати саме ви про його характер? Адже усі опитані жінки, які працювали на нього раніше: або бояться чоловіка, або переважно говорять, що він дуже емоційний та агресивний. 

— Всі характери складні, — відрізаю. — Без виключень.

— Отже, характер пана Поузі можна назвати складним?

— Ліліт відповіла не так, — втручається адвокат.

— Звісно. — всміхається Грег. — Я б хотів поставити ще одне питання, а тоді у мене для вас є дещо цікаве. Ваші стосунки з Деймоном Поузі? Наскільки вони близькі? 

Ми не говорили про це вчора. Взагалі. Облизую сухі губи, за цим слідкує Грег. Дивлюся на адвоката, який поруч сидить. Панікую, тому що Леонард не сказав чи казати слідчому, що я вбивця. Він мав, але так і не промовив плану, сказавши, що подивимося після допиту, що робити далі. 

— Звичайні, — хрипло кажу.

— Ти можеш не відповідати, — одночасно зі мною говорить третій адвокат. 

— Добре. Звичайні. Настільки, що Деймон заради вас готовий на все, так? Тінь ніколи не буває винна. 

Моє серце вибухає. Слова ще не до кінця доходять до свідомості, але те нещасне за ребрами знає. Воно знає і розуміє усе. Тому що слідчий говорить те ж саме, що сказав Деймон. Ці слова чула лише я. Про них знаємо тільки ми з Деймоном. Більше ніхто. Взагалі! Як же?...

Грег насолоджується тим, що бачить. Я не можу стримувати емоцій, вони все одно проявляються на обличчі, як не намагаюся. Тоді бере ноутбук з кінця столу й відкриває його. Щось клацає й вмикає відео. Воно зняте на телефон, рука власника тремтить, але це не має значення. Те, що ця рука знімала — це важливо. У кадрі я та Деймон. Хлопець хапає Еріка за зв'язані руки та штовхає в океан. Не чути через вітер, що він каже, про  моє зґвалтування, зате чути останні слова: “Вина на мені, Ліліт. Тінь ніколи не буває винна.”  

Я падаю. Перед очима темніє, тіло на місці, але свідомість летить слідом за тілом проклятого Еріка. 

— Я вбила його. — кажу різко. Адвокати шикають, відмахуюся. — Деймон не винен. Я, саме я штовхнула. Гляньте на відео, там погано видно, але Деймон не штовхав Еріка. Це зробила я! 

Грег грає бровами. Адвокати вимагають показати відео їм, слідчий навіть не проти, підсуває ноутбук до чоловіків. Потім схиляється до мене й каже:

— Винні ви двоє. Один вбивця, інший — співучасник вбивства. Ви зробили це удвох. 

— Тоді посадіть мене. Ви виконаєте роботу, я дам щиросердне…

— Проблема у тому, дівчинко, що ти мало цікавиш. 

Я готова ридати кривавими сльозами. Не віриться, що він десь взяв це відео. Хто його знімав? Чия проклята рука тремтіла від холоду? З відчаєм дивлюся на адвокатів. Один відкриває двері й виходить до Леонарда, залишивши кімнату відчиненою. Еван та батько Деймона слухають усе, що той каже, одразу ж дивляться на мене. Обличчя Флінна стає білим. Гнів у небесних очах надто сильний, навіть страшно стає. Він хапає адвоката за лікоть, щось сичить, а той головою хитає. 

Грег з насолодою спостерігає. Раптом підходить позаду поки навколо колотнеча й шепоче на вухо:

— Ерік живий, Ліліт. Йому так пощастило. Уявляєш? 

Мені фізично погано. Мабуть, Еван помічає це раніше, ніж я, бо коли ноги у колінах підгинаються, хлопець опиняється поруч й підхоплює за талію. Саджає на стілець. Грег йде до Леонарда. Я чую лише те, що мене та Деймона заберуть до суду. Ми будемо у камері. Двоє. 

— Ліліт! — нарешті Евану вдається докричатися до мене. — Ми щось вигадаємо, чуєш? 

— Що? — ледь чутно шепочу. — Це крах, Еван. Кінець.

— Ти не сядеш.

Сльози самі котяться по щоках. Хіба мене хвилює це? Тобто, хвилює, але не так, як ув'язнення Деймона, як його душа, його серце… В'язниця змінить його, точно знаю. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍