Джулія Ромуш - Пастка для Бродського, Джулія Ромуш

Розділ 35

******************************************************************

Я кричу і бовтаю ногами, не збираюся полегшувати йому завдання!  Я на цей цирк не погоджувалася!

  

- Ти можеш кричати тихіше???  - Шипить Вадим. — Зараз люди вийдуть на твій концерт! 

  

  Я тільки хмикнула і починаю кричати ще голосніше.  Чую, як він бубонить собі щось про дитячий сад, і щось в цьому роді. 

  

І найприкріше те, що позаду нас йде Льоха і знімає все на телефон, усю мою ганьбу...  Ну нічого засранець, я тобі ще покажу! Мене вже трохи нудить, ми спускаємося сходами.  І моя голова майже біля сідниць Вадима, і тут я, не довго думаючи, беру і кусаю його за бік. Ні, ну а що? Я без бою здаватися не збираюся!

  

Вадим шипить і так боляче стискає мою сідницю, що я скрикую від цього руху. 

  

- Олеся, вгамуйся там, а то зараз відшмагаю як сидорову козу!!! 

  

Я тільки корчу незадоволене обличчя.

  

- Ось це так кадри будуть в сімейний альбом.  - Підіймаю голову і бачу задоволену пику Льохи.

  

  - Пішов ти!  - Криво посміхаюся йому у відповідь. 

  

Ми вже виходимо на вулицю. Я збилася з рахунку скільки разів пошкодувала про те, що не одяглася і не вийшла в нормальному вигляді.  Мені холодно, я починаю закривати халат. 

  

Добре, що хоч подруга виявилася розумніше чим я, хоч верхній одяг мені спакувала, а то, як би я на роботу ходила? 

  

Ми підходимо до машини, Вадим ставить мене на ноги.  Я відразу даю йому ляпаса і заповзаю на заднє сидіння, в самий куток.  Не поїду поруч з ним!  Він виставив мене посміховиськом!!! 

  

  - Ооо, мужик, походу твоє життя буде повне пригод і вражень!  - Каже Льоха. 

  

  - Ага, щиро сподіваюся, що ми будемо усі ці радощі пізнавати разом!  - Каже Вадим і дивиться глузливо на Алінку.  Подруга підтискає ображено губи та залазить до мене в машину. 

  

- Козел!  - Шипить Алінка. 

  

- Ще і який!  - Підтримую я подругу. 

  

Ми їдемо дорогою, ці два ідіоти те і роблять, що всю дорогу нас підколюють з Лялькою. 

  

Виявилося, що вони ще й сусіди.  Ми всі під'їжджаємо до величезного будинку. Який  він гарний! Молочного кольору, з величезним двором. Тут і басейн, і сад, і гойдалки, і зона для мангала.  Та це не будинок, а мрія! 

  

Алінка з Льохою з нами прощаються.  Вадим бере мої речі та кота, і ми заходимо в будинок.  Він показує мені двері в мою кімнату на другому поверсі, і я швидко підіймаюся по сходах, забігаю в кімнату і голосно затріскую за собою двері.

  

Я така зла, така зла, просто жахливо.  Оглядаю кімнату, вона симпатична, у класичному стилі.  Тут є ліжко, шафа, стіл і навіть телевізор.  Я сідаю на ліжко і хвилин двадцять просто сиджу і дивлюся в одну точку. 

  

Вадим заходить в кімнату і заносить мої речі. 

  

 - Де ванна?  - Ображено запитую я. 

  

  - Справа по коридору.  - Я відкриваю валізу, беру все, що мені потрібно.- Ми так і будемо спілкуватися?  - Серйозно питає Вадим. 

  

  - А про що ти думав, коли виносив мене з квартири?  - Ображено кричу я, ляскаю дверима і йду в душ. 

  

  Ооо, а ванна кімната просто величезна! Велике джакузі стоїть посеред кімнати, дзеркало величезне, на повний зріст.  Так, звичайно, вигляд у мене той ще... В правому куті душова кабіна.  Я роздягаюся, попередньо перевіривши чи закриті  двері, на всякий випадок. І заходжу в душ.  Хвилин через тридцять виходжу одягнена, з висушеними волоссям. На вулиці починає темніти.  У своїй кімнаті знаходжу переляканого Гриню, він забився під ліжко.  П'ятнадцять хвилин безуспішних спроб витягти кота, і я махаю рукою, гаразд, сам вийде коли захоче. 

  

Чую стукіт у двері, нічого не відповідаю.  Вадим не входить, а просто повідомляє мені, що його спальня навпроти. 

  

Я читаю книгу  і по трохи перестаю ображатися на нього, він хотів мене захистити.  І радує те, що ще вдень я думала, що втратила його, а зараз...  І моє серце починає битися сильніше... За всім цим я забула, що думала, що втратила його.  Бажання піти до нього і поцілувати виникає так спонтанно, що я сама лякаюся цього. 

  

Але я дуже боягузлива для цього, отож кидаю косий погляд на валізу, з якої визирає пляшка коньяку.От Алінка, все передбачила! Відкриваю пляшку, і починаю ходити по кімнаті, відчиняю шафу і бачу, що в ній висять пару сорочок і штанів Вадима. Коньяк вже б'є в голову, приглушаючи всі мої страхи, і я знімаю одну сорочку і йду до ліжка.

*****************************************************************************

Мої любі)) Прошу підтримати мене)) Вдарте  в зірочку, напишіть коментар)) Вам не важко, а мені таааааак приємно))) Можливо є такі люди, які вважають, що я заслуговую на нагороду?)) Так, я дуже скромна)) Я знаю)) Ваша Джулія)

******************************************************************************

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно