Джулія Ромуш - Пастка для Бродського, Джулія Ромуш

Розділ 34

Ми всі сидимо у мене на кухні й регіт стоїть на всю квартиру, день звичайно почався весело. Але ми з Вадимом раз у раз переглядаємося, і я розумію, що серйозна розмова ще попереду. 

  

  - Олеся одягайся і візьми з собою речі на перший час.  - Кидає він мені, начебто  питає "як справи?".  І говорить з Льохою собі далі. 

  

  - В якому це сенсі?  - питаю я. 

  

  - В прямому.  Збери речі та кота, ти поки що поживеш у мене.  - Що за чортівня? 

  

  - В якому сенсі?  Як це поживу у тебе?  Я не хочу, у мене є своя квартира.  - Схрещую руки на грудях і показую всім своїм виглядом, що нікуди не поїду. 

  

  - Тобі здалося, що я питав?  - Вадим підіймає брову і роздратовано на мене дивиться. 

  

  - Я вільна людина і сама можу приймати рішення!  - Це вже ні в які ворота не лізе! Я що, річ якась? 

  

  - Олеся, у тебе зараз є шанс зібратися самій, або я сам покидаю все що, вважатиму за потрібне  у валізу  і просто винесу тебе звідси.  - Він говорить повільно, щоб до мене нарешті дійшло. 

  

  - Ну ... 

  

  - Двадцять хвилин! І я починаю сам збирати твої речі.  Вирішувати тобі, час пішов!  - Він сказав це і все, знову говорить з Льохою, як ніби мене тут і немає. 

  

Я швидко йду в кімнату, показую всім своїм виглядом, що мені це ні чорта не подобається!!!  Але речі починаю збирати. Щось мені підказує, що він не жартує 

  

  - Збираєшся?  - До мене в кімнату заглядає Алінка. 

  

  - Ні, ну ти чула???  Прям як річ якусь!  - Ніяк не вгамуюся я, і кажу спеціально голосно, хочу, щоб він почув. 

  

 - Леся, ну що ти як дитина?  Може так буде на краще?  - Запитує не впевнено Алінка. 

  

  - Як так, Аліно?  У наказовому тоні?  Не спитавши, чи хочу я? 

  

  - Ну він сьогодні тебе з мужиком застав, у якого ключі від твого будинку є. - Каже подруга і дивиться на мене. 

  

  - Але я ж не винна! 

  

  - А які шанси того, що він не припреться вночі та не залізе у твоє ліжко? 

  

  - Ніяких, — сумно кажу я. 

  

Я збираю манатки, в яких збираюся ходити на роботу.  І Алінка закидає мені пару комплектів спідньої білизни. 

  

  - Навіщо?  - Скрикую я, і викидаю їх з валізи. 

  

  - Завжди краще бути при параді, а якщо раптом щось станеться. - Каже подруга і підморгує. 

  

  - Ніяких раптом!!!  Всі свої шанси він проґавив!  - Обурююся я. 

  

  - Олеся, ну кого ти намагаєшся обдурити?  - Алінка грайливо підморгує. 

  

  - Я тобі кажу — нічого не буде і крапка!  - І схрещую руки на грудях. 

  

  - Гаразд, ви в одному будинку ... і нічого? 

  

  - НІ-ЧО-ГО, - голосно повторюю по складах. 

  

Іду на кухню і з не задоволеним обличчям починаю пакувати миску кота, корм та пісок.Вадим не звертає увагу на моє невдоволення, а навпаки, як ніби знущається наді мною.

  

  - У тебе залишилося десять хвилин! Якщо ти не встигнеш одягнутися, я винесу тебе звідси в халаті!  - Я кривляюся у відповідь. 

  

  - Та пішов ти!  - викрикую йому йдучи в кімнату. 

  

  - Я просто з принципу не буду одягатися!Не винесе ж він мене в халаті?  - Запитую в Алінки. 

  

  - Я б не ризикувала на твоєму місці.  - Каже подруга і приносить мені пальто та черевики й пакує їх у валізу. 

  

Бачить мій здивований погляд і каже: 

  

  - На всякий випадок, до всього потрібно бути готовою!  - І запихає Гриню в переноску.  Коту явно не подобається це все.  Як і мені. 

  

Сиджу і чекаю, десять хвилин закінчилося.  Вадим входить в кімнату, оцінює всю ситуацію. 

  

  - Візьмеш речі та кота?  - Запитує у Льохи. 

  

  Льоха заглядає в кімнату, оглядає її, посміхається мені та підморгує. 

  

  - Характер показуєш, крихітко?  - Обертається до Вадима.  - Мужик, а на відео знімати можна всю цю картину?  - І сміється. 

  

Я підтискаю губи та відвертаюся.  Він не посміє!  Це принизливо!  Він мене не зачепить, він пожартував, хотів, щоб я ... І тут я скрикую, тому що мене різко беруть на руки та перекидають через плече. 

  

- Льоха, закрийте двері та візьми її ключі.  - Кричить Вадим до друга. 

  
 - Відпусти мене!  Негайно!!!  - Я вищу так, що у мене закладає вуха.

  

Він б'є мене по дупі та каже. 

  

  - У тебе був шанс, і ти його проґавила!  - Останнє слово він виділяє.  Що це?  Дає мені зрозуміти, що чув нашу з Алінкою розмову з приводу білизни та сексу? 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно