Ізабель Азімова - Новий кінець , Ізабель Азімова

- Погоджуюсь, я чув ти працюєш в книгарні. Любиш книги? - запитав Вілл і зробив ковток свого чаю, який він замовив. 

- Просто обожнюю, в мене навіть були спроби написати свою, але не вистачило духу дописати, - посміхнулась я, дивляючись у вікно. 

- І про, що була ця книга?

- Ні, ні, ні, я тобі не скажу, - я почала сміятись, прикриваючи обличчя руками. 

- Ну, колись ти мені скажеш,- підморгнув мені Вілл, а я усміхнулась. Наша розмова плавно переходила від однієї теми до іншої. Ми ділилися своїми мріями, цілями і навіть деякими смішними історіями з життя. Я відчувала, що знаходжу нового друга, і це мене радувало. 

Раптово, я почула, як мені дзвонить телефон і це виявився Деміан. Я вирішила не брати трубку, бо мені треба було поговорити з ним вживу. 

Ще трохи посидівши з Віллом, я прийнялась збиратись і попрощавшись з чоловіком вийшла з кав'ярні. Дощ припинився і парасолю можна було не відкривати. Я пішки почала йти в сторону квартири Деміана, а думками була в очікуванні розмови з ним. Я не знала, що сьогодні буде, але мозок придумав безліч варіантів розвитку ситуації. За цей час, відколи я познайомилась з Деміаном, він став для мене коханою людиною і мене лякав шанс його втратити. 

Відносно швидко дійшовши до будинку, я піднялась сходами і дістала ключі з сумочки. Відчинивши двері, я обережно зайшла всередину. В квартирі було тихо. Я зняла взуття і тихо підійшла до вітальні. Деміан сидів на дивані, заглиблений у свої думки. Почувши мої кроки, він підняв голову і побачивши мене, полегшено посміхнувся мені.

- Ейло! Я хвилювався, що ти не береш слухавку,- чоловік підійшов до мені і поцілував у губи, - Де ти була? Твоя зміна в книгарні, хіба дві години тому закінчилась. 

- Зустрілась з другом,- сказала я, пропускаючи момент, як я розчулилась на лавочці в парку. На обличчі Деміана з'явилась емоція нерозуміння. 

- Я його знаю?

- Не думаю, - тихо відповіла я. 

- І, що ж такого ви робили, що ти не взяла слухавку? - Деміан старався зробити свій тон незацікавленим, але я відчула цю нотку ревності. 

- А не ти вчора був з Лілі на вечірці? - запитала я, гнівно дивлячись в його сторону. Обличчя Деміана різко змінилось. 

- От чорт! Що вона тобі сказала? 

- Що ви спали!  А ще показала відео, де ви разом виходите з кімнати. І, як мені на це реагувати?

- Це тому ти пішла гуляти з "другом"?

- Що?! Не можу повірити, Деміан. Ти переспав з Лілі і звинувачуєш зараз мене, - я розкинула руками від безсилля, не вірячи в те, що Деміан зараз мені каже. 

- Я не спав  з нею! - майже крикнув чоловік, - Я був на вечірці, але прийшов туди не заради Лілі. 

- Тоді, чому ти виходив з нею з кімнати?! - я відчула, як мій голос теж перейшов на крик. 

- Ти ревнуєш мене до Лілі? - здивовано запитав чоловік. 

- Після такого, так,- я не розуміла, чого Деміана це здивувало, враховуючи його з Лілі спільне минуле. 

- Вона просто була там, і я не міг уникнути її. Вийшов з кімнати, бо розмовляв з нею про роботу.

- Про роботу? - саркастично перепитала я. - В неї є робота і чому тоді все виглядало так, ніби ти зраджуєш мене? Та вона сама мені сказала, що ви спали!

- Ти знаєш, що я не зрадник, - відповів Деміан з болем в очах. - Але якщо це все, що ти бачиш, значить ми дійсно маємо проблеми з довірою.

- А як мені довіряти тобі після всього цього? - не витримала я. - Я бачила вас разом, у вас є спільне минуле, і це боляче. І тепер ти звинувачуєш мене у флірті з Віллом, коли він просто друг!

- Тому що я боюся втратити тебе! - зізнався Деміан, опустивши погляд, - Лілі попросила ввечері під'їхати до неї, щоб я домовився про роботу у видавництві. Лілі закінчує філологічний і хотіла, щоб я її зарекомендував. Коли я прийшов до неї, там була вечірка, навіть того не знаючи. Я зайшов до неї і ми пішли в її кімнату, поговорили. Як закінчили, то вона запропонувала залишитись, я погодився тільки на пів години, а потім пішов, - чоловік сів на диван біля мене і подивився мені в очі, - Не знав, що ти настільки мені не довіряєш.