Ді Мія - Готель Світів , Ді Мія

- Є трохи, цілий день щось болить голова. - Я потерла скроні пальцями. 

- Дивно, я дала тобі сильний обезбол. - Діана зі стурбованим виразом на обличчі заглянула в мої очі.

 - Мабуть, надто багато інформації на мою голівоньку звалилося останніми днями. - Спробувала натягнуто посміхнутися я й розвела руками. 

- Тоді, як користуватися дзеркалом зв'язку я поясню наступного разу! - Твердо сказав Тіреймор. 

- А зараз пройдімо на кухню, я заварю лікувальний чай із трав Лорилейського лісу. Думаю, він допоможе зняти біль та втому.

 - О, і я не відмовлюся від чашечки такого чаю! - Сказала Ді та взяла мене під руку.

 - Ходімо потихеньку!

 Я спробувала заперечити, сказати що зі мною все нормально, але в голові знову щось кольнуло й в очах трохи потемніло. Це вже зовсім не добре. Ні, я не знепритомнію знову! Досить з мене. 

- Я буду рада, якщо ви проведете мене в кімнату та я там уже почекаю на ваш диво чай. - Тихо промовила я.

 - Як скажете! - Стурбовано пробурмотів дворецький.  

 Ми піднялися на перший поверх за Тіреймером й раптом різко врізалися прямо в його спину.

 - Містере Ерік! Яка приємна несподіванка для нас! Ласкаво просимо в "Готель світів" - Сказав трохи заїкаючись, але чемним тоном, Тіреймор.

 - Офігіти! - Тихо сказала Ді, дивлячись кудись уперед. 

 Я провела рукою по голові, та потерши очі підняла голову й завмерла. Першим, що я побачила, були блакитні, як лід, очі та біле, як сніг, довге волосся. Перед нами стояв неземної краси чоловік у білому одязі, чимось схожому на кімано. Він був високий та широкий у плечах. Біля такого чоловіка почуваєшся Дюймовочкою.

 Він подивився прямо на мене, на секунду його очі примружилися й він неспішно промовив оксамитовим голосом: 

- Вітаю вас, берегиня Готелю Світів, ви прокляті!