Уляся Смольська - Бос для двох, Уляся Смольська

— Ходімо, повечеряємо, — його голос був теплим і спокійним, як завжди, а його рука впевнено лягла на мою. — Ти виглядаєш такою втомленою, тобі потрібно трохи відпочити.

Я не змогла відмовити.

Ми спустилися до машини, і вже через кілька хвилин Денис повів нас у бік ресторану. Я мовчала, бо думки все ще займали мою голову, але його присутність трохи заспокоювала мене. Незабаром ми вже сиділи за затишним столиком у ресторані, з приглушеним світлом і тихою музикою на тлі. Денис замовив вина і стейки, як завжди впевнено обираючи найкраще. Я сиділа навпроти нього, але відчувала, як думки знову починають затягувати мене в круговерть емоцій.

— Сонечко, чому ти така замислена? — його голос був м'яким і турботливим, який ніжно порушив мої думки, і я підняла на нього погляд. — Тебе щось турбує?

Я не знала, як сказати це прямо, але ховати свої почуття вже не було сил. Я відвела погляд і наважилася сказати те, що постійно мучило мене останній час.

— Так, — зізналася я, трохи опустивши очі. — Мама… вона хоче мене спекатись. Я це відчуваю.

Денис нахилився ближче, ніжно торкнувся моєї руки і з усмішкою подивився мені в очі.

— У неї нічого не вийде, — запевнив він тихо, але рішуче. — Не думай про неї зараз, давай проведемо цей вечір удвох. Я сумував за тобою, за моєю красунею.

Його слова змусили мене розслабитися трохи більше. Його турбота завжди мала заспокійливий ефект, і зараз я почала відчувати, як напруга поступово відходить. Ми випили трохи вина, спілкувалися про все і ні про що, коли він раптом продовжив:

— Я хочу запросити тебе до себе в гості. Якщо ти не проти, звісно.

Серце прискорилося, адже пропозиція була несподіваною, але водночас заманливою. Я зупинила погляд на ньому, обдумуючи його слова.

Серце в грудях билося швидше від надлишку емоцій. Денис дивився на мене, і в його погляді читалася турбота і ніжність. Його слова про те, що я для нього — "моя красуня", знову наповнили мене теплом і радістю.

На мить я знову подумала про свого батька і про те, що мені слід було б поговорити з ним сьогодні ввечері. Відчайдушне бажання розповісти йому про все, що відбувається, знову спалахнуло в моїй голові. Але я так довго чекала цього моменту з Денисом, тож розмову з батьком можна відкласти.

Теплий погляд Дениса і його пропозиція провести вечір разом виглядали як шанс уникнути тиску і напруги, які накопичилися в мене за ці дні. Я відчула, що, можливо, саме ця вечеря — те, що мені потрібно, щоб знову відновити душевний спокій і насолодитися тим, що у нас є.

Я зробила глибокий вдих і подивилася на Дениса, усміхаючись чарівною усмішкою, яка, як я сподівалася, зможе передати все те, що я відчувала в цей момент.

— Не проти, — відповіла я, намагаючись, щоб мій голос звучав впевнено. — Я дуже хочу провести цей вечір з тобою.

Його очі засвітилися ще яскравіше, і він відповів мені теплою усмішкою. Серце наповнюилося радістю, а думки про проблеми та турботи на деякий час відступили. Цей вечір був можливістю втекти від реальності і просто насолодитися тим, що нас об'єднувало.

Відпустивши всі сумніви, я вирішила залишити обговорення з батьком на завтра. Сьогодні я хотіла зануритися в момент і просто бути з Денисом.