Уляся Смольська - Бос для двох, Уляся Смольська

Глава 20

Ми з Денисом приїхали до нього додому, і я навіть не уявляла, наскільки це місце може бути вражаючим. Велика сучасна квартира, яка виглядала більше як елітний пентхаус, відкрилася переді мною, ніби з іншого світу. Величезні панорамні вікна пропускали світло, роблячи простір ще більшим, а дорогий інтер'єр створював враження, ніби я опинилася в якомусь модному журналі про архітектуру. Стримані, але вишукані меблі, лаконічні картини на стінах — усе це говорило про витончений смак і заможне життя господаря. Окрему увагу привертав камін у кутку кімнати, що додавав затишку й водночас розкішної атмосфери.

Ми пройшли до просторої вітальні з великими вікнами, що відкривали чудовий краєвид на нічне місто.

— Гарно тут у тебе, — я мимоволі всміхнулася, розглядаючи обстановку.

— Подобається? — тихо запитав Денис, коли побачив мій розгублений вигляд.

— Твоя квартира… Вона… величезна, — я не могла підібрати слів. — Ніколи не думала, що побачу щось подібне в житті.

— Радий, що тобі подобається.

Він лише всміхнувся і відкоркував пляшку вина, налив по келиху для нас обох. Я взяла свій келих і сіла на диван, відчуваючи легке хвилювання, що пробігло по тілу.

— За що вип'ємо? — м’яко спитав Денис, сідаючи поруч.

— За цей вечір? — запропонувала я, зустрівшись з його поглядом.

— За тебе, — тихо додав він, підіймаючи свій келих і торкаючись ним мого.

Його погляд змусив мене відчути трепет, який я не могла загасити. Коли наші келихи зустрілися, я відчула, як тепло його дотику поширюється по моїй руці, і всередині мене все завмерло.

Я злегка відпила вина, дивлячись на нього, намагалася не видати свого хвилювання, але його ніжність відчувалась у кожному русі, у кожному слові.

Денис підніс келих до губ, і в ту мить я відчула, як повітря між нами ніби густішає. Мої пальці злегка тремтіли, коли я ставила свій келих на столик, відчуваючи кожен дотик до холодного скла. Але найбільше мене хвилював його погляд — теплий, пристрасний, що наче огортав мене зсередини.

В голові трохи запаморочилася, коли він повільно нахилився ближче. Усе навколо ніби зникло: камін, вогонь, квартира — усе розчинилося в тиші, і залишилися тільки ми. Його обличчя наближалося до мого, і кожен сантиметр здався вічністю. Дихання збилося, серце почало битися гучніше, мовби його звук міг зламати цю напружену тишу.

Наші губи зустрілися, і це було як вибух. Як стикаються дві хвилі в океані — несподівано і стрімко. Його поцілунок був ніжним і водночас наповненим такою пристрастю, що моє тіло здавалося не моїм. Кожен дотик був, ніби новий штрих у картині, яку ми малювали разом. Його губи були м'якими, теплими, і з кожним рухом вони відкривали щось нове, щось, що я навіть не знала, що могла відчути.

Денис міцніше притис мене до себе, його руки впевнено обійняли мою талію. Серце билося швидко, мов би воно намагалося вирватися назовні, а думки були зосереджені тільки на ньому. Я втрачала себе у цьому моменті, і це було так солодко і небезпечно водночас.

І раптом, з ніжним ривком, він підхопив мене на руки. Я вигукнула від несподіванки, але сміх зірвався з моїх губ. Його погляд був серйозним, але на вустах грала ледь помітна усмішка. Схилила голову на його плече, коли він ніс мене через вітальню. Я відчувала кожен його крок, як ритм, що задавав мелодію цієї миті.

Коли ми наблизилися до спальні, я усвідомила, що це був не просто вечір. Це був момент, коли світ перестав існувати для нас двох — був тільки він, я, і наші почуття, що затопили цей простір, немов вогонь у каміні, який тихо горів у кутку кімнати.

Наші погляди зустрілися знову, і в ту мить все навколо втратило будь-яке значення. Його очі, темні та глибокі, відбивали світло каміна, і з кожним ударом мого серця я відчувала, як все більше поринаю в цю мить. Він опустив мене на ліжко, його руки м'яко ковзнули по моїй шкірі, залишаючи за собою жар, що проникнув до самих кісток. Я не могла думати ні про що інше, окрім його дотиків — вони були водночас ніжними й палкими, як вогонь, що поглинає все на своєму шляху.

Його губи знову знайшли мої, але цього разу поцілунок був глибшим, насичений пристрастю, яку вже неможливо було стримати. Мій подих зірвався на стогін, кожен дотик Дениса викликав у мене хвилю задоволення, воно наростало, мов шторм у серці. Його руки торкалися мого тіла, вивчаючи кожен його вигин, як скульптор, що мріє створити шедевр.

Ми кохалися так, ніби час перестав існувати. Наші рухи злилися в єдиний ритм, тіла відповідали одне одному з такою силою, що я відчувала, як розчиняюся в ньому. Кожен дотик, кожен подих був настільки інтенсивним, що здавалося, світ зник, залишивши тільки наші тіла, сплетені в цьому танці пристрасті.

В якийсь момент я відчула, як він зупинився, притиснувшись ближче до мене. 

— Я кохаю тебе, Інно, — його дихання було важким, а голос тремтів, коли він прошепотів зізнання мені на вухо.

Ці слова прозвучали, як удар блискавки, від якого все всередині мене перевернулося. Його зізнання було щирим і неочікуваним, наповненим емоціями, яких я не могла більше ігнорувати.

Серце застрибало від почуттів, що захопили мене зненацька. Я дивилася на нього, відчуваючи, як його тепло і любов наповнюють кожну частинку мене. Його очі, сповнені ніжності, і те, як він тримав мене в своїх обіймах, дали зрозуміти — це більше, ніж просто пристрасть. Це було справжнє, щось, що мало тривати вічно.

Я не відповіла на його слова, заглибившись у цей момент, не знаючи, що саме сказати, але розуміючи, що це те, чого я прагнула почути всією душею.

***

Ранок був ідеальним. Денис ніжно обіймав мене, а його теплі поцілунки розтоплювали залишки нічної сонливості. Ми снідали разом, сидячи за великим столом у його просторій кухні. Сонце пробивалося крізь вікна, заливаючи кімнату м'яким світлом, а я відчувала, як кожна мить поруч із ним приносить спокій і задоволення.

— Мені треба додому, — сказала я, відсуваючи від себе тарілку. — Потрібно змінити одяг перед роботою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍