Оксана Мрійченко - Моя, бо кохаю, Оксана Мрійченко

— Моя, — Влад на мить завмер над дівчиною, вкриваючи заспокійливими поцілунками її шию. — Кохана. Єдина. Моя Лера.

Лера відповіла гарячим поцілунком, остаточно довіряючи всю себе турботливим чоловічим рукам. Влад кохав пристрасно і водночас ніжно. Шепотів відверті зізнання, ловив кожне зітхання дівчини. Тягучий біль поступово губився серед інших відчуттів, які були набагато яскравішими. Глибоко всередині швидко концентрувалася важка напруга. Лера відчайдушно бажала звільнитися від неї, але не розуміла, як це зробити. А Влад зробив все за неї. 

Лера голосно застогнала, коли щільний клубок внизу живота несподівано рвонув всередині яскравим феєрверком. Влад підхопив стогін дівчини, ще міцніше притискаючи її собою до ліжка кожним поштовхом, вибухаючи гарячим задоволенням разом з нею. Лера заплющила очі, намагаючись запам’ятати кожен відтінок своїх відчуттів. Влад зупинився і важко перевів подих. А потім нахилився над дівчиною, починаючи вкривати поцілунками її обличчя. Турботливо, трепетно і дуже ніжно.

— Я кохаю тебе, Владику, — прошепотіла Лера, повільно розслабляючись під його лагідними дотиками. — Це точно справжнє. І на все життя. 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно