Оксана Мрійченко - Моя, бо кохаю, Оксана Мрійченко

Лера відчайдушно схлипувала, сховавши обличчя на його грудях. Долоні Влада турботливо пестили її спину і від цього потроху ставало легше.

— Батьки ж чекають тебе лише завтра? — тихо запитав Влад.

— Так, — Лера відсторонилася, зустрівши його погляд. — А що?

— Не хочу тебе відпускати, — Влад накрив долонею щоку дівчини, обережно витираючи на ній сльози великим пальцем. — Заберу до себе і сховаю від усіх. Сьогодні ти лише моя, Леро.

Лера дивилася в його сірі очі і розчинялася в них, забуваючи про всі хвилювання. Повертатися додому в такому емоційному стані дійсно не варто — батьки точно помітять і почнуть розпитувати. Лера не планувала розповідати їм про інцидент з Ігорем. А ще дуже хотілося залишитися з Владом. Побути наодинці, зняти цей шалений стрес. І нарешті зробити те, чого так сильно хочеться їм обом. Живіт стягнуло теплом, а тілом пройшлося цунамі з мурах. Лера посміхнулася Владу і кивнула на знак згоди. 

Посадивши дівчину в машину, Влад повернувся за кермо. Решту дороги вони їхали мовчки. Лера дивилася у вікно і намагалася хоч трохи приборкати хвилювання. Сьогодні хочеться дати волю бажанням. Але чому ж це так хвилююче? Коли машина Влада заїхала у передмістя Києва на вулиці вже повільно опускався вечір. Проте навіть кінець дня не приніс бажаної прохолоди і столиця тонула в густому гарячому повітрі. Після вечері в одному з ресторанів Влад повіз Леру до себе. Зупинивши машину біля своєї багатоповерхівки, він заглушив двигун, поглянув на дівчину і тихо запитав:

— Втомилася?

Лера заперечно похитала головою та закусила губу, опустивши очі. Вже за мить вони з Владом опиняться наодинці в його квартирі, а там… Чому вона так хвилюється? Адже їй хочеться цього так само як і Владу. Серце в грудях стрімко розганялося до небезпечної швидкості, а щоки знову спалахнули рум’янцем.

— Все гаразд? — Влад протягнув руку та обережно підчепив пальцями підборіддя дівчини, змушуючи її підняти голову. — Не хочеш прогулятися?

Зустрівши його теплий погляд, Лера збентежено посміхнулася та кивнула. Влад завжди вмів відчувати її емоції без слів. І зараз теж знайшов спосіб розслабити натягнуті нерви. Щоб вона не відчувала жодної напруги чи примусу.   

Вони разом вирушили у парк, який знаходився неподалік. Під деревами дихалося легше. Лера мовчки крокувала доріжкою поруч з Владом, який лагідно пестив пальцями її руку у своїй долоні. Сонце вже хилилося до обрію, завершуючи спекотний день. Проте це було не єдиною причиною того, що парк почав загортатися в сутінки. Над верхівками дерев з’явилася величезна темно-синя хмара. А ще за мить у ній пролунав перший гучний розкат грому.

Влад і Лера повернули назад до багатоповерхівки, але встигли здолати лише третину шляху. На місто налетів вітер, який приніс з собою прохолоду та перші аромати дощу. Злива почалася раптово і миттєво промочила легкий одяг наскрізь. Влад і Лера добігли до багатоповерхівки повністю мокрими. Але після шаленої спеки дощ здавався приємним. Відчинивши двері своєї квартири, Влад пропустив дівчину вперед і увімкнув світло в передпокої. Лера поглянула на свій мокрий блакитний сарафан, який обліпив тіло вологим коконом. Біла футболка та джинсові шорти Влада теж були мокрими наскрізь. 

— Блін, — замкнувши вхідні двері зсередини, Влад сперся на них рукою і поглянув на дівчину. — Ми залишили сумку з твоїми речами в машині.

— Не ходи зараз, — в мокрому сарафані ставало холодно і Лера огорнула себе руками за плечі. — Нехай хоч трохи злива вщухне.

— Я однаково вже мокрий, — Влад з посмішкою підійшов до дівчини, накриваючи її плечі долонями. — Холодно, маленька?

Лера зустріла його погляд і потонула в ньому, забувши про весь світ. Темне волосся Влада було рясно вкрите дощовими краплями, а його очі набули якогось особливого кольору. Він ще ніколи не здавався Лері таким сексуальним. Не розриваючи зорового контакту з дівчиною, Влад лагідно провів кінчиками пальців по її оголеному плечу, витираючи з нього дрібні дощові краплі. Цей дотик миттєво розігрів Леру до точки кипіння, змусивши забути про скутість.

Руки самі злетіли вгору, впевнено обіймаючи Влада навколо шиї. Лера міцно притиснулася до нього і сама накрила бажані вуста гарячим поцілунком. Влад відреагував миттєво. Підхопивши дівчину в обійми, він притиснув її спиною до вхідних дверей, відповідаючи на поцілунок. Живіт звело солодким спазмом і Лера застогнала, відчувши гарячі долоні Влада на своїх стегнах під сарафаном.

— Я не зможу, Леро, — прохрипів Влад, вкриваючи пристрасними поцілунками її шию. — Вже не зможу зупинитися.

— І не треба, — видихнула дівчина. — Кохай мене, Владику. Я лише твоя.

Влад накрив її губи новим поцілунком, від якого перехопило подих. Лера не пам’ятала, як вони дійшли до спальні. Мабуть, Влад ніс її на руках. Зупинившись біля ліжка, він на мить випустив дівчину з обіймів і одним швидким рухом зняв з неї сарафан. Руки тремтіли, але Лера все ж таки спромоглася стягнути з Влада наскрізь мокру футболку, відкинула її убік, впевнено намацала пальцями ґудзик на його джинсових шортах. Позбавивши одне одного одягу, вони впали на прохолодне ліжко. Лера навіть не підозрювала, що можна так гостро відчувати дотики. Влад робив з нею щось божевільне. Його пальці встигали всюди, знаходили найчуттєвіші точки, змушували тіло горіти яскравими відчуттями.

Вечір ще не повністю огорнув місто сутінками, проте дощова погода створила в кімнаті напівтемряву. Лера бачила Влада і розуміла, що він так само бачить її. Проте все здавалося настільки природним, що ніяковості не було. Шкіра горіла полум’ям і Лера слухняно вигиналася назустріч чоловічим рукам, які дарували їй незвідану досі насолоду. Влад ніжно пестив кожен куточок її тіла, невтомно відкриваючи дівчині нові грані відчуттів. Лера бачила і відчувала його шалене бажання. Проте Влад не поспішав, продовжуючи зводити її з розуму дотиками та поцілунками. А потім дістав звідкись маленький сріблястий пакетик і відкрив його, не відпускаючи погляду дівчини в напівтемряві кімнати. Лера була розігрітою до межі. Проте все ж таки не змогла стримати стогону, відчувши тягучий біль в найпотаємнішому куточку свого тіла.