Рита Адлер - Між полум’ям і тінню, Рита Адлер

— Ох, яке миле сімейне гніздечко! — пролунало з порогу.

У кімнату увірвалася Ран — в блискучому вбранні з темного шовку, її волосся струменіло, мов хвиля, а очі світилися хижим золотом.

Магічні кола — сині та золоті — запульсували навколо її рук. Вона зробила широкий жест — і ті почали літати кімнатою, видаючи глухе дзижчання. Столи хитнулись, миски падали, трава розліталась у повітрі.

— Маленька відьмочка вирішила зібрати подружок? — засміялась Ран. — І навіть запросила “мого” Кейдзо?

— Іди звідси, — сказав він крізь зуби.

— Я прийшла лише привітати. З любов’ю, — кинула вона, і одне з магічних кіл ледь не торкнулося плеча Чизу.

Акане стояла, не рухаючись. Її очі були широко розплющені. Вона нічого не говорила, не дихала, мов закам’яніла. Пил і світло коліс застигли в її зіницях, ніби поглинули її зсередини.

Іра схопила Чизу за руку:

— Ідемо. Тихо.

Дівчата вислизнули з дому, не озираючись.

Кейдзо дивився на Акане — його руки тряслися. Він знав, що це за чари: застигаюче марення. Ран використала заборонене плетиво, якого вчили лише магів півночі.

— Що тобі потрібно?! — крикнув він.

— Тільки одне. Щоб ти зрозумів: якщо хочеш врятувати її, мусиш знайти протиотруту. А її зберігають… — вона схилилася ближче, — …сліпі дракони під землею. Але вони не говорять з кіцуне. Особливо — з тими, хто зганьбив клан.

Кейдзо скреготнув зубами, але не відповів.

Ран засміялась востаннє, зробила кругове рух руками — і зникла у спалаху блакитного вогню.

У кімнаті залишився тільки він і закам’яніла Акане. Її груди ледь-ледь рухались.

— Я тебе витягну, — прошепотів він і торкнувся її руки. — Навіть якщо доведеться зайти в пащу дракона. Ти — моя.