Лілія Стольжицька - Мій дім там де ти, Лілія Стольжицька

-Схопити її та кинути до вʼязниці. Покликати Онуфрія, нехай висушить всю її життєдайну силу! А я не можу нічого сказати. В голові гуде, перед очима все пливе. Тільки ця підла скупа сльоза, яка котиться по щоці, показує мої щирі почуття. «За що?» - одними губами прошепотіла я. А що ти хотіла, що він одружиться з тобою? Хто Він і хто ти? Спустись вже на землю. - казав мій внутрішній голос. Мене вели сирими, темними коридорами в самий низ замку. Холодом обдавало голі плечі, руки, босі ноги, але мені було не холодно. Серце моє залишилося там, поруч із ним.