Ді Мія - Готель Світів , Ді Мія

 Я напружилася. Я й не розуміла, наскільки вони обидва надавали мені почуття впевненості та захищеності. З іншого боку вони б не залишили нас без захисту, якби тут було щось, що загрожувало нам. Я зітхнула, ну гаразд. 

- Добре, що ви допоможете в цьому всьому розібратися.

 Я поглянула на Діану, вона ходила коридором, водячи пальцями по різних поверхнях й буркочучи про себе, щось про те, скільки тут роботи. А хто сказав, що буде легко? Я цокнула язиком.

- Куди спочатку підемо, - Тіймор теж глянув на Ді, а потім повернувся до мене.

- Давайте спочатку до сейфа, хочу розуміти що ми маємо на зараз.

- Добре! - Кивнув він, - Прошу за мною!

Я смикнула Ді за рукав та показала їй головою йти за старим.

 Ми безмовно переглядаючись йшли за дворецьким. Спустившись у підвальне приміщення підійшли до великих кованих дверей. Тіймор приклав руку до руни біля дверної ручки, почулося клацання і двері відчинилися.

- До цього приміщення є доступ тільки у мене, у вас - він глянув на мене, а потім перевів погляд на Ді, - і як тепер я розумію у вас. - Він на мить примружився, а потім запрошувальним жестом вказав на двері.

 Ді вигнула брову й пройшла вперед.

 Можете називати мене боягузкою, але мені було страшнувато, хоча я намагалася не показувати цього. 
Ми увійшли в темну кімнату, за спиною почулося клацання й приміщення осяяло світло.

 Кімната виявилася невеликою. Біля дальньої бічної стінки стояла величезна дерев'яна шафа з усякою всячиною й безліччю шухляд, біля неї знаходився письмовий стіл зі стільцем. На столі лежала величезна товста книга, а над нею висіла якась дивна дерев'яна скринька.

 Біля столу з іншого боку стояв залізний сейф розміром із шафу. На стінах висіло кілька картин, на яких були зображені різні пейзажі. Більше в кімнаті нічого не було.

 Тіймор підійшов до шафи.

- Тут лежать різні артефакти, магічний порошок, пляшечки та ще деякі різноманітні речі, які можуть стати в пригоді. Ось тут - він відкрив шухлядку - знаходиться самовчитель з рун. Цю книгу передають від берегині до берегині для ознайомлення з магією наших світів.

 Я ковтнула й підійшла до шафи. Кинувши погляд на книгу в золотій обкладинці, розшиту різнобарвним камінням, я завмерла. Ось це так! Мені не терпілося відкрити її й погортати. Магія! Я навіть й не думала, що зможу розуміти руни! За моєю спиною ахнула Ді.

Тіреймор пройшов до столу.

- Це книга, в яку записи передаються з вхідного самописця.  

Я округлила очі.

- О! - Тільки й змогла я вичавити із себе, зробивши подумки позначку погортати і її. 

 Цікаво, хто відвідував готель за всі роки його існування.

 -Тут, - він відсунув шухлядку в столі - різні листи, папір, приладдя для письма. Не всі люблять користуватися дзеркалами для зв'язку. Є істоти, які надсилають листи. Вони з'являються в цій поштовій скриньці. - Тіреймор показав на скриньку, що висіла над столом.
Він просунув туди руку й з подивом дістав звідти кілька листів.

- Чутка про те, що в нас з'явилася своя берегиня, мабуть, досягла вже багатьох вух. Нам варто чекати гостей найближчим часом.

Я тяжко зітхнула.

- Перегляну листи трохи пізніше. - І раптом охнула осяяна думкою. - А як я їх прочитаю? Я ж не вмію читати мовами інших кхм... Народів!

- Не хвилюйтеся пані Лейя, пергамент просякнутий магією, його зможе прочитати будь-хто, кому призначений лист або його представник.

- О, як усе продумано! - Присвиснула Ді.
Я полегшено зітхнула, радіючи, що мені не доведеться вчитися ще й це.

 Далі Тіймор підійшов до сейфа. Приклав руку до руни та крутнув за круглу ручку, почулося клацання й двері сейфа відчинилися.

- Воу! Ніфі... петрушечки собі! Та ти багата, матінко! - Вигукнула Діана. 

 Я закрила рот рукою. Перед нами була купа шухлядок, забитих купюрами та монетами різних кольорів та розмірів, зокрема й грошима Ніреймора. На деяких полицях стояли різні скриньки, які були переповнені різнобарвним камінням та прикрасами.

Я перевела погляд на Тіймора.

- Якщо в готеля є гроші, чому він у такому стані?

- Розумієте, це все передається від берегині до берегині, без господині їх не можна чіпати. Хіба що здійснювати обмін валюти, як я й робив та додавав гроші за прохід й ночівлю істот, які іноді сюди прибували. На першому поверсі є кілька кімнат, у яких я селив гостей, вони в більш-менш нормальному стані.

 Я зраділа цьому факту, трохи менше роботи, хоча це була крапля в океані.

На мої плечі нібито ліг важкий тягар. Мало мати гроші, треба ще ними правильно вміти розпорядитися, не розтринькавши все.

- Думаю, Ді з оплатою тобі не буде проблем. - Я перевела погляд на подругу, у неї в очах блиснули сльози, вона швидко підійшовши міцно обійняла мене.

- Дякую! - Шепнула вона мені на вухо.

 Я погладила її по спині.

- Добре, Тіреймор, зачини поки що сейф.

Зрозуміла, що сьогодні не готова все це рахувати, тим паче я не знала вартість різних валют.

 Він кивнув та закриваючи сейф доторкнувся до руни. Щось скрипнуло й ручка покрутившись завмерла закривши сейф. 

- А випадково не передаються якісь підручники по світах, істотам....? - Запитала Ді дивлячись на Тіреймора.

- І грошам! - Додала я подумавши, що це логічне запитання.

 Є парочка в бібліотеці готелю.

- Тут є бібліотека? - Охнула Ді глянувши на мене.

 Я промовчала, дивлячись на неї широкими очима, як риба викинута на берег. За ці дні я дізналася багато чого й не дізналася нічого! 

- Звичайно! - Усміхнувся Тіреймор. - Я потім покажу вам.

- Дякую! - Посміхнулася я йому у відповідь.

- А тепер я хочу вам показати кімнату контролю.

- М? -Діана розгублено почухала голову.

А я схвально кивнула дворецькому. Ще одна загадка готелю, яку мені не терпілося розгадати.

 Ми вийшли з кімнати та пройшли трохи далі коридором й підійшли до схожих дверей. Я відчула гострий укол у районі скронь. Чорт, невже обесбол перестав діяти так швидко?