Ді Мія - Готель Світів , Ді Мія

 Про "промо" поговорити не вдалось, усюди були "розвішані" вуха. Ми часто ловили на собі зацікавлені погляди інших.

- Лейя, що в тебе з голосом? - Крізь окуляри на мене серйозно глянула місис Пітрі, моя викладачка з вокалу.

 Вона була миловидна жіночка років п'ятдесяти з чорним волоссям закріпленим на потилиці. Сьогодні на ній була вдягнута блакитна пишна сукня. На пари вона вдягала тільки сукні, різних фасонів та кольорів. Раніше вона була вокалісткою в опереті в іншому місті, а потім щось трапилось з її голосом і вона опинилась в Нірейморі та стала викладати вокал. Усі пошепки казали, що ці плаття - єдине, що залишилося після її шаленої популярності. Вона дуже сумувала за сценою і не могла відмовити собі в такій дрібничці, як "вигулювати" на показ плаття, навіть просто в університет. Треба було віддати їй належне, вона завжди виглядала так, ніби от-от вийде на велику сцену.

 Що до мене, то я сьогодні справді не могла витягнути кілька нот й в деяких місцях мені не вистачило повітря. Я вже промовчу про мій зовнішній вигляд.

- Я, я напевно трохи захворіла, - Я кілька разів кашлянула для переконливості. - Напевно, за вихідні застудилася.

- Ну, так, чула про ваше гучне промо зі студенткою Діаною Торні, сподіваюся ви мені так само як й іншим дасте послухати ваш трек!

 Який раз за сьогодні я чортихнулася про себе? Раз двадцятий?

- Звичайно, місис Пітрі, обов'язково! - Сказала  я різкими ривками нервово поправляючи свою блузу.

- Взагалі, могли б спочатку мені заспівати вдвох, я може змогла б вам дещо підказати. Раз таке промо на весь Ніреймор зробили. Всі знають, що ви вчитесь у мене! Якщо зганьбитеся, то ця пляма буде і на мені. - Сказала вона строго дивлячись на мене та поправляючи окуляри.

- Ми не подумали над цим. Це була б прекрасна ідея, - почала я видумувати хоч щось, бо впринципі вчителька була права. - Хоча навіть якби б подумали, то вас все одно не хотіли б турбувати, ви й без нашої творчості завжди дуже зайняті!

 Жінка зміряла мене тяжким поглядом й хмикнула.

- Гаразд, на сьогодні ви вільні! Лікуйтеся! - Кинула вона мені зариваючись носом у журнал.

- Дякую, всього доброго!

Я зітхнула з полегшенням та взявши свою сумку, пішла до виходу.

 Чекаючи Ді на лавочці біля університету, я ледь не заснула. Знову почала паморочитися голова. Я проклинала себе за те, що не поклала в сумочку жодної знеболювальної таблетки. За хвилин десять трохи полегшало, мимохідь відмітивши цей факт я по двадцятому колу обдумувала всі попередні події. Усе так заплуталося і я не знала як розв'язати цей клубок подій.

- Давно чекаєш? - посміхнулася мені Ді, підходячи.

- Не дуже, - зітхнула я.

Ді поправила волосся рукою, перекинувши його на одне плече.

- Що ми будемо робити з піснею? Мене сьогодні засипали запитаннями.

Я широко розплющила очі, точно! Адже ми не домовилися, що саме розповідати всім, щоб в нас були однакові відповіді. Треба було хоч парою фраз обмінятися в їдальні на цю тему.

- І що ти всім сказала?

- Що це секретний секрет й ми їх усіх ще здивуємо! - Потиснула Ді плечима.

Я видихнула.

- О, ну супер! 

- Ну, ти ж розумієш, що від нас тепер не відстануть? - Усміхнулася вона.

- Ну що робити? Хочуть пісню - буде їм пісня . - Усміхнулася їй у відподь я.

- Я теж такої ж думки, - хихикнула подруга й смикнула мене за руку, піднімаючи на ноги.

Я трохи похитнулася та потерла скроні.

- Що таке? - Примружившись, запитала Ді.

- Та, цілий день голова трохи паморочиться. Напевно, від втоми. Подумую взяти собі вихідний. Один прогуляний день в універі, гадаю, не сильно позначиться на моєму навчанні.

- Думаю, що тобі обов'язково варто так і зробити! - Вона серйозно глянула в мої очі. - У мене в сумочці є обезбол, дати тобі?

Я кивнула з полегшенням. 

 Після того як випила таблетку подивилась на Ді, вона посміхалася своїм думкам. А перехопивши мій погляд сказала:

- Ходімо, у нас цілий готель справ.

- Фактиш. Ні додати, ні відняти. - Втомлено посміхнулася я.

До готелю ми дійшли швидко. Дорогою придумуючи жартівливі слова нашої майбутньої пісні та сміючись уявивши обличчя всього нашого універу після прослуховування.

 Двері готелю нам відчинив дворецький.

- Добрий день! - Сказав він чемно, показуючи жестом проходити.

- Добрий день! - Швидко окинувши його поглядом, я помітила костюм, що ідеально сидить на чоловікові, і ретельно прилизане сиве волосся.

- Добрий! - Буркнула за мною Ді й піднявши брову, шепнула мені - Ого, плюс тисяча балів до обслуговування.

 Я посміхнулася.
- А собі ти скільки балів даси? 

- Ееее... А я себе не оцінюю. Я безцінна! - Пирхнула вона. Потім відсміявшись додала - Та жартую я!  Оцінку мені та моїм діям даватимуть інші, а я вже постараюся. - Вона різко зігнула руку в лікті й стисла долоню в кулак, як в аніме. Залишилось тільки вигукнути: "Файтінг!" 

 Я посміхнулась і була рада, що хоч у когось із нас був позитив та рішучість до дій. Мені ж просто хотілося лягти й лежати, бажано кілька тижнів, і щоб ніхто не чіпав, а тільки підкидав смаколики.

 Ми почули за спиною покашлювання та обернулися. Дворецький стояв недалеко від нас й роздивлявся Ді.

- Ой, - я стрепенулася, - Тіймор це Діана моя подруга, вона тепер працюватиме тут. - Я глянула на Діану. - Ді це Тіймор дворецький Готелю Світів.

- О, ви придумали назву! - Посміхнувся Тіймор.

 Я посміхнулася йому у відповідь й кивнула.

- Гарна, назва міс Лейя, ласкаво просимо міс Діана! - Чемно схилив він голову.

 Глянувши на Ді, я побачила, що на її щоках з'являється рум'янець. Мені теж стало трохи ніяково від цього жесту.

- Еее..., спасибі! Приємно познайомитися! - Ді відвела очі й почала оглядати коридор.

Повисла довга пауза.

- Тіреймор, ви не бачили Даніеля чи Адріана?

 Вони обидва мають бути десь поруч.

- Сер Даніель нещодавно пішов, сказав передати вам, що зайде перед чергуванням увечері. Сер Адріан так само сказав, що буде ближче до вечора та попросив мене показати вам сейф і нашу особливу кімнату. - Сухо й чітко сказав він.