Ліана Меко - Хибні мрії, Ліана Меко

Прокляте почуття провини. Найогидніше і деструктивне, задушливе і всепоглинаюче. Заважаюче думати. Ненависне з дитинства. Сука. Сука. Сука.

 Ні. Вона не змусить його знову тонути у морі ненависті до себе. Вона заслужила на цей біль.

Вдарила перша. Підставила. Розбила телефон.

Заслужила. Вдарила. Розбила.

Зайнятий самонавіюванням Ігор не відразу помітив, як дівчина подалася вперед. Ще ближче до нього.

Їхні погляди зустрілися, і довкола наче все завмерло. Чому так тихо? І навіщо їй підходити так близько? Злегка відсахнувся, навіть не встигнувши подумати, як це виглядає збоку.

Наче він боїться.

Чого йому боятися? Її близькість? Її величезних вологих очей, що дивилися на нього… з образою? З ненавистю?

Або... Її губ, які тепер були за кілька сантиметрів від його?

Ігор ніби в тумані розглядає її обличчя, яке так несвоєчасно перебуває надто близько. Погляд ковзає по губах. І в мозку сама собою зароджується страшенно недоречна думка, як воно було б її поцілувати. Які вони на дотик – її губи: м'які чи пружні? Які вони на смак?

 Губи дівчини відкриваються, ніби вторячи його бажанням. Вона робить глибокий вдих, ніби збирається щось сказати. Ігор завмирає, немов під гіпнозом, чекає, затамувавши подих. Що вона робить? Чого вона хоче?

Відповідь вже за мить пронизує пекельним розривним болем у його паху.

Вона вдарила його?

Вона вдарила його!

Це боляче. Це боляче, чорт забирай!

Гострий біль скручує його навпіл, Ігор падає навколішки.

Краєм ока бачить, як дівчисько, гордо задерши голову, швидким кроком без слів віддаляється.

А що ж робить натовп цих довбаних роззяв? - Вони їй аплодують! Хлопці кричать і схвально улюлюкають їй услід.

А приятель і сусід по кімнаті Пашка завдає коронного удару: нахилившись до Ігоря, щоб допомогти підвестися, швидко вимовляє: «Ти маєш її номер? Звідки ти її знаєш? Познайом, га? Оце дівчина! Я, здається, закохався».

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно