Ліана Меко - Хибні мрії, Ліана Меко

Ігор встиг ухилитися, але її кулак все ж чиркнув по вилиці.

Все ще шокований її вчинком, він не розумів, що робить. Поки усвідомлення того, що вона насмілилася зламати телефон і вдарити його проникало в мозок, за нього діяли рефлекси.

Перехопити за передпліччя, розвернути супротивника спиною до себе, вивернути його руку назад.

Ха. Це було просто. Простіше, ніж у дитини цукерку відібрати.

І вона вважає себе великим бійцем? Це вона раптом вирішила, що може на нього замахнутися?

Больовий прийом змусив дівчинку опуститися навколішки. Невигідна, ох, невигідна позиція для неї. Будь-який рух викликає сильний біль у плечовому суглобі. Вкотре Ігор зазначив, як же круто, що він освоїв щось більше, ніж бокс. Не бити ж йому кулаком у щелепу цю дурепу. Він міг би вбити її одним ударом.

Сидячи на землі спиною до нього, дівчина нарешті подала голос, ледь чутно пропищала "відпусти". Ігор вдоволено посміхнувся. Він чув, що по натовпі пройшло ремствування обурення, хлопці один за одним почали повторювати: «Гей, відпусти її», «чувак, кинь», «досить, це занадто».

Та насрати. Херові філантропи. Жалість розігралася? Секунду тому раділи, що вона зайшла до них на вогник. Іржали, як дебіли. Підганяли цього смердючого бомжа, щоб він поцілував її. Ну і мерзота.

Та дівчина виявилась не такою простою. Змогла постояти за себе. Але з чого вона вирішила, що може протистояти йому, Ігорю? Зовсім страх втратила? Уявила себе великим месником?

Сука. Розбила телефон, на який він три місяці працював...

Мало їй того, що з її вини його видворили з тренувань, вона вирішила додати жару. Дівчина - проблема. Вона стоїть у нього на шляху.

Ігор відчув, як злість усередині накочує хвилями, роздмухується, заміщаючи собою здоровий глузд.

Сп'янілий своєю владою Ігор погано розумів, що робить. Вона була у його руках. Нарешті. Беззахисна. Саме провидіння змусило її пройти саме сьогодні, саме зараз, саме цією дорогою. Саме провидіння змусило Ігоря, що йшов з роботи додому в компанії друга Пашки, не пройти повз, а зупинитися подивитись на ідіотські приколи безмозких малолітніх пацанів.

Все так, як і мало статися.

Він мав отримати шанс на відплату, і він його отримав.

Не стане він її відпускати так просто. Її треба провчити. Збити з неї пиху. Повернути з неба на землю.

Зірвати на ній злість, огорнути її своєю ненавистю, випустити цю руйнівну ненависть назовні, наче жахливого монстра. Якщо Ігор не випустить його, він вибухне. Дівчина зламала його ідеальне життя. Порушила усі його плани. Вона має за це відповісти.

Злість і бажання заподіяти дівчині біль, щоб помститися за його зруйноване життя, заповнили Ігоря до країв. Так сильно, що ясності та здоровому глузду просто не залишилося місця. Кулак сам стиснувся сильніше на зап'ясті дівчини і став тягнути її руку вгору, з кожною секундою додаючи все більше в її порцію болю. 

Дівча все нижче нахилялося до землі, намагаючись знизити тиск на суглоб, кінчики її волосся вже лежали на брудному асфальті. І ось, не в змозі більше терпіти, коли біль досяг піка, дівчина голосно і протяжно скрикнула, майже завила. Її крик потонув у гулі голосів натовпу, які постійно закликали його зупинитися. Йому не було діла до натовпу. Але звук її крику різанув по серцю. Зачепив якісь струни в його душі, що, здавалося, вже заіндевіли.

Звук її крику на секунду привів Ігоря до тями, змусив випустити руку, зрозуміти, що зайшов надто далеко. Зробив їй надто боляче.

Але ж він цього й хотів?

І що зрештою? Чи відчуває він задоволення? - Про це й не йшлося. Усередині заплутувався все сильніше клубок із незрозумілих, але воістину неприємних почуттів. У пам'яті сплив образ дівчини, що задихалася, валяючись на підлозі тренувального залу. Крик, просякнутий гострим болем, що пролунав секунду тому, нашарувався на цей образ і врізався в його свідомість ударом кувалди, змусив Ігоря відступити.

Натовп притих. Дивно, що жоден із цих праведників не кинувся їй на допомогу. Всі стояли і тупо дивилися, як дівчина, сидячи на землі, притискає до грудей праву руку. Ігор вирячився на її зсутулену спину, не в силах розібрати, дати назву почуттям, що вирують у його душі.

Гучний схлип. Серце пропустило удар. Що за?.. Вона плаче? Ні. Вона не плаче! Ігор відчув легкий напад незрозумілої паніки. Не може вона плакати. Вона ж боєць, не якась там ніжинка. Він бачив її тренування, падіння, удари. Вона б не стала ревіти через таку дрібницю, як…

Раптом дівчина повернула до нього голову. Повільно підвелася з землі. Встала прямо навпаки, за півметра.

Дівчина підняла на нього очі повні сліз.

У грудях неприємно занило. Сльози. Прокляті сльози. Через нього.

Він усім завдає болю. Все своє життя. Як же він це ненавидить.

Ігор струснув головою, намагаючись прогнати непотрібні емоції.

Ні. Ні. Вона на це заслужила. Чортова дурепа, підставила його, через що він втратив можливість тренуватися, розбила його телефон.

Ігор намагався згадати всі її огріхи, їдкі слова, косі погляди, намагаючись розпалити всередині злість, але в нього не виходило. У вухах стояв її крик, і в грудях крутилося болісне свербляче почуття.