Ліана Меко - Хибні мрії, Ліана Меко

І звідки тільки така сила цього убогого? Боже. До горла підкотила паніка. Вона нічого не може зробити. Не може вибратися. Що робити? Вона навіть не може по яйцях його вдарити: мужик постійно рухався - то вперед, то задкував назад, Кіра тільки й встигала переставляти ноги. Апофеозом усієї цієї гидотної сцени стало обличчя і виставлені в трубочку губи бомжа, який мав намір її поцілувати. Все це супроводжувалося вульгарними вигуками і гаденькими смішками натовпу. 

Паніка, страх, сором і приниження паралізували, знищували пам'ять і навіть рефлекси. І куди тільки зникли результати трьох років завзятих тренувань? Їх ніби ніколи не було. Кіра не могла нічого зробити, всі навички немов вилетіли з голови.

Якщо цей брудний виродок зараз торкнеться її губами, Кіра помре на місці!

Смердюче неголене обличчя наближалося, запах немитого тіла і гнилих зубів, мабуть, справили ефект нашатирного спирту - на секунду паніка відступила. Кіра різко відвела голову назад і з розмаху врізала бомжу головою в обличчя. Удар вийшов ненавмисно сильним. З носа чоловіка бризнула кров. Він різко відпустив Кіру, заскигливши, схопився за постраждалий ніс і позадкував назад.

Трохи дезорієнтована після цієї сцени Кіра, ледь помітно похитуючись, підвела очі на натовп, мерзенне гикання переросло в здивовані вигуки.

Серце гуркотіло, все ще переживаючи приниження і досаду. Кіра оглянула себе і почала витирати невидимі сліди дотиків брудного бездомного. Всередині все сильніше розгорялася злість. На бомжа, на тих, що зібралися довкола, на себе – за те, що втрутилася. Знову полізла туди, куди не треба.

Кіра почувала себе брудною. Хотілося якнайшвидше зняти з себе весь одяг, до якого торкався цей убогий. Хотілося змити з себе ганьбу та липкі погляди натовпу.

Очі самі почали шукати Ігоря. Цей ідіот, напевно, іржав найголосніше... Але знайшовши його Кіра завмерла. І що він робив? Він знімав її на камеру! При цьому обличчя його мало такий вираз, наче це найщасливіший день у його житті. Тепер він не тільки сам упиватиметься її ганьбою, а й зможе поділитися нею зі світом.

Кіра відкрила рот від здивування та обурення. У голові промайнули тисячі епітетів, якими так хотілося нагородити гада. Прокричати йому їх в обличчя. Але так нічого і не сказавши, шумно видихнула. Несподівано на плечі навалився дивний спокій. А може просто не залишилося сил на емоції.

Повільною твердою ходою попрямувала до Ігоря.

З кожною секундою, з кожним кроком ближче до нього, тіло мимоволі напружувалося. Кров прискорила свій біг по венах, дихання почастішало, зіниці звузилися. Організм мобілізувався, ніби готуючись до хижого стрибка, до смертельної битви. Думки з голови вивітрилися, залишивши їй найчистішу концентрацію на супернику.

Кіра підійшла майже впритул і, звузивши очі, схилила голову набік, безперервно спостерігаючи, оцінюючи і відзначаючи кожен його рух.

- Що ж, Пташка, це було круто. - бадьорим голосом, сповненим самовдоволення промовив придурок. - Ти чудово нас розважила. Шкода розквасила бідолашному ніс, але, що вдієш, життя без жертв не цікаве, вірно?

Дівчина не відповідає. Не ворушиться. Рухаються лише очі, зосереджено спостерігаючи за рухами хлопця. Не дочекавшись коментарів, Ігор нарешті відключає камеру телефону. Він розслаблений, задоволений собою. І тому не готовий.

Коли Ігор уже збирається відправити телефон у кишеню джинсів, Кіра різким та чітким ударом ноги вибиває його з руки хлопця.

Той падає на землю і в ту ж мить, Кіра притискає його підбором черевика. Чується характерний тріск і скрип механізмів, що ламаються.

Ігор дивиться на зламану річ. Переводить ошелешений погляд на дівчину. Кіра дозволяє собі з секунду насолодитися цим видовищем. А наступної миті її кулак летить йому в щелепу.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно