Лаванда Різ - Зграя, Лаванда Різ

- Тобі чудово відомо, як і всім тут, що зачаття відбудеться тільки коли ти цього захочеш, а ти поки що не в настрої. Не сьогодні, - рипнувши зубами, відповідає Ерік, покосившись на свій конвой. І я розумію, що «не сьогодні» означає, що наша втеча планується в якийсь інший день.

- Коли ж? Ваша високість знає прийоми , як налаштувати мене на потрібний лад?

- Доведеться роззнайомитися, озирнутися, засунути в дупу свою гордість. А взагалі-то, Нікі, - сліпуче посміхається він. - У мене цілий арсенал прийомів. Упевнений, ми домовимося. Зіпсувати все можеш тільки ти.

Ненавиджу цю усмішку, ці його білі зуби і красиві губи, цю його темно-русяву неголеність і глузливі сірі очі! Його слова несуть подвійний зрозумілий мені сенс і я з жахом уявляю наше з ним партнерство.

Але ж як тільки я ступлю на берег - я зникну. Тому варто потерпіти його присутність пару днів.

- Згодна , - він теж зрозуміє подвійний сенс. - Не пощастило тобі, доведеться викластися по повній. Але, своя шкура дорожче, вірно? ... А тобі не приходило в голову, що як тільки ми дамо їм те, що вони хочуть - нас одразу з музикою відправлять на той світ? Ця стерва особисто знесе нам голови своїм священним мечем!!! - прокричала я так, щоб Ембер та усі, хто був нагорі мене почули.

- Ніколь, ти все вивертаєш. Їх мета не позбавляти життя своїх одноплемінників, - з докором зауважує мені Ерік, і його права брова запитально повзе вгору. Типу «ми ж готові на все?»

Як же неймовірно складно розкусити альфу - коли вони говорять правду, а коли водять тебе за ніс, але це ще той актор. - Ти, наприклад, теж не стала б знищувати вульфенів. Альфи, звичайно, не беруться до уваги.

Ясно, він зібрався взяти на себе альф, мені усіх інших.

- А як же мисливці? Цих вошивих законників ти теж будеш виправдовувати?

- Ні, на них провина лежить в першу чергу. ... Хоча, з тим же успіхом я можу звинуватити і тебе, - наші погляди зустрічаються, і в цю хвилину я розумію, що Ерік говорить щиро. - Адже якби не твої принципи та  капризи - мене б тут взагалі не було.

- Сама не вірю, що зараз скажу це вголос . Незважаючи на всю мою шалену антипатію до альф - я рада, що ти тут, - і я теж кажу правду. Він мій останній виверт, мій шанс, моя надія. І він це розуміє, що це не я потрібна йому, а він мені. І саме це потім, напевно, стане благодатним ґрунтом для його зарозумілості та зверхності, чоловіки взагалі люблять задаватися та величатися, а альфа-самці ще й на публіку працюють.

- З чого почнемо знайомство? Назвати тобі мій улюблений колір? - посміхатися у мене поки не виходить, тільки криві посмішки. Мені здається, я вже розучилася нормально посміхатися.

- У тебе немає улюбленого кольору.

- З чого ти взяв?

- Так, подумалось, - знизує плечима Ерік.

- Проникливий, ну звичайно, ти ж у нас досвідчений в самому соку альфа принц, чому я дивуюся. І скільки відсотків ти ставиш на нас?

- Сімдесят, якщо будеш розумницею .

Дивно, що наш двозначний діалог не здається підозрілим нашим тюремникам.

- Напевно, це через порожній шлунок, а не через тебе, у мене темніє в очах від злості, - хочеться заволати від нетерпіння та відчаю. - Я взагалі-то постійно розумниця, але бабуся все одно час від часу морить мене голодом. Так що, не приймай на особистий рахунок, якщо тобі буде здаватися, що я тебе ненавиджу.

- Просто дивуюся, як багато у нас з тобою спільного, - і знову ця посмішка.

- Може, вже знімете нарешті з нього кайдани? - шиплю я на мисливців. - Навіть я розумію, що він не заподіє мені шкоди. Ви ж самі створюєте для нас перешкоди. Діти на відстані не робляться.

Їм не подобається моя уїдливість, я дістала їх усіх до печінок, але вони все ж йдуть мені на поступки, звільняючи Еріка.

Він рухається м'яко та одночасно впевнено. Розтираючи зап'ястя підходить до мене впритул, я так розумію це його улюблена фішка - діяти мені на нерви. Задумливо розглядаючи мене, мацає мої біцепси, вірніше їхню відсутність і невизначено гмикає.

- Нехай тебе не обманює моя фізична форма.

- Вмієш битися, знаєш техніки? - по його знущально-поблажливому  погляду розумію, наскільки несерйозно він мене сприймає. - Володієш зброєю?

- Я на багато здатна, - стискаю кулаки до хрускоту. Але він бере їх в руки та розгортає мої долоні. Я не хочу, щоб він до мене торкався. Від його дотику у мене збивається дихання, ніби я ось-ось звернуся, але Ерік не відпускає.

- Ох вже ці жінки з їхніми емоціями! - вигукує він з таким підлим розчаруванням. - Скоро шторм. Можливо, він накриє нас вже завтра, - у його промайнувшому погляді, блиснули синім кольором вовчі очі, які дають мені зрозуміти набагато більше. - Якщо почне кидати з боку в бік - використовуй пазурі. І відключи емоції. Тільки холодний розум, так чіткіше аналізується ситуація. Це тобі така маленька порада як альфа альфі.... А ти знаєш, дивлячись на тебе, я б не назвав тебе бестією. А ось я так! - його інтонація та вираз обличчя одразу змінилися. Господи, як же мене дістали ці його посмішки! – А ще я можу впевнено сказати, що ти не любиш танцювати та мало у своєму житті займалася коханням. Ти занадто затиснута, Нікі.