Катерина Федоровська - Спокута на Сліпій горі, Катерина Федоровська

Вона, звісно, відчула, коли повністю очистила його тіло від прокляття. Але витратила стільки своїх сил, що ледь піднялася.

– Ні, я маю хоч спробувати його знищити, – прошепотіла. І, сунувши собі в кишеню, порошок для знищення темних сил попрямувала в покої Микитася.

Уже було далеко за північ. Безшумною тінню пройшла до кімнати Микитася. Але ж коли спробувала відчинити, то виявила, що він замкнувся. От і що робити? Бігти до управителя й брати ще один ключ? Зізнаватися йому й просити допомоги.

Проте вона не встигла нічого зробити, бо розчахнулися двері й на порозі стояв в одних спідніх штанах розпатланий і грізний чаклун.

– Цікаво, що це князева наречена забула в моїх покоях серед ночі? – єхидно спитав.

А Лагода усвідомила, що зовсім не зможе зараз вступити з ним у боротьбу, бо точно програє.