Уляся Смольська - Бос для двох, Уляся Смольська

Глава 18. ч.2

Вона виглядала самовдоволеною, і від цього у мене в грудях усе закипіло. Усмішка на її обличчі була такою неприродно радісною, що я одразу зрозуміла — вона прийшла не просто так.

— О, доню, як я рада тебе бачити! — її голос був солодкувато-фальшивим. Вона повільно пройшлася по кабінету, не кваплячись сідати.

— Удам, що і я тебе рада бачити, мамо, — холодно відповіла я, намагаючись приховати гнів. — Як відрядження?

Вона усміхнулася ще ширше, її очі блищали від задоволення.

— О, чудово, доню, просто чудово. Чесно кажучи, це було одне з найкращих відряджень у моєму житті. Денис... — вона зробила паузу, явно насолоджуючись моментом, — він такий лапочка. Просто ідеальний партнер для роботи. І не тільки...

Мене наче обдало холодною водою. Кров миттю закипіла, але я намагалася стриматися.

— Мамо, я не розумію, до чого ти ведеш.

— Інно, давай будемо відвертими, — вона підступила ближче до мого столу, нахиляючись так, щоб я не могла уникнути її погляду. — Денис... він не такий простий, як тобі здається. Ти не думала, що тобі варто пошукати когось іншого?

Я стискала чашку з кавою так сильно, що побоювалася, що вона трісне. Але відпустити цей гнів було неможливо.

— Що ти намагаєшся сказати, мамо?

Вона театрально зітхнула й присіла навпроти мене, граючи на моїх нервах.

— Я лише хочу сказати, що деякі стосунки складніші, ніж здається. Іноді люди просто не готові до певних зобов'язань. А Денис... Він мені здається таким... вільним, розумієш?

Її слова звучали як ніж, що врізався в моє серце. Вона навмисне зловтішалася, і це виводило мене з себе.

— Мамо, я знаю Дениса. І я знаю, що ти робиш все навмисно,  спеціально провокуєш мене. Ти хочеш забрати його собі, але це не спрацює.

Мама посміхнулася ще ширше, відкинувшись на спинку стільця.

— Ой, Інно, не будь такою наївною. Ми з Денисом провели чудову ніч, і я впевнена, що це не остання така поїздка. Ти ж розумієш, що між нами є зв’язок.

— Ти маніпулюєш ним, — випалила я, не стримуючи злості. — Ти завжди все робиш, щоб отримати те, чого хочеш.

— І я отримую, — вона зловтішно підвела брови, задоволено дивлячись на мою реакцію. — А тепер подивимось, хто з нас виграє цю гру, Інно.

Я не могла більше її слухати. Моє терпіння луснуло, і я різко встала, не звертаючи уваги на її самовпевнений погляд.

— Можеш робити, що хочеш, мамо, але я тобі не дам виграти. Денис сам зробить свій вибір, — кинула я і вийшла з кабінету, не давши їй більше можливості сказати хоч слово.

Йшла коридором, відчуваючи, як всередині мене вирували емоції — гнів, образа, ревнощі. Але я знала одне: я не збиралася просто так віддавати Дениса своїй матері.

Я вийшла з офісу, намагаючись заспокоїтись. Все, що сказала мама, здавалося божевіллям, але водночас я відчувала, що це може бути правдою. Вона завжди вміла маніпулювати людьми, і тепер робила це з Денисом. Гірко було усвідомлювати, що вона може вплинути на нього, але я знала, що не дозволю їй зруйнувати все.

Мої ноги самі привели мене до невеликої кав'ярні біля офісу. Здавалося, що запах свіжозмеленої кави мав здатність хоча б трохи зняти напругу. Я замовила латте і, чекаючи на нього, зловила себе на думці, що все це потрібно припиняти.

Мама занадто далеко зайшла зі своїми інтригами, і якщо я нічого не зроблю, то вона зруйнує не лише мої стосунки з Денисом, але й нашу сім'ю.

Я взяла чашку кави, зробила ковток і відчула, як тепла рідина огортає мене спокоєм. Але це не вирішувало моїх проблем. Все було набагато складніше, ніж просто випити каву і забути.

Треба діяти. І я знала, що єдиний спосіб покласти край маминим гулькам — це розповісти все татові. Він має право знати, що відбувається. Адже він добрий і щирий, і я не могла дивитися, як мама руйнує його життя так само, як намагається зруйнувати моє.

Рішення прийшло до мене несподівано, але з кожною секундою я відчувала, що це правильний крок. 

“Потрібно все розповісти татові," — подумала я, дивлячись на годинник. Ввечері, після роботи, я зазирну до нього в гості і розкажу йому все, що відбувається.

Зробивши ще один ковток кави, я вирушила назад до офісу, з новою впевненістю і рішучістю в серці. Настав час покласти край цьому спектаклю.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍