Анатолій Луженецький - Проєкт Лазар, Анатолій Луженецький

Відправивши Дерода прослідкувати, щоб нас ніхто не турбував, капітан почав розпитувати мене про життя. Як потім пояснив Кораг, він не міг мене просто так одразу відпустити, щоб в нього потім не було проблем. Люди Веланда тільки цього і чекають. Тому прийдеться мені посидіти тут деякий час. Тим паче, що за мною точно прийде хтось з ремісників.

Капітан виявився приємною людиною і був більше схоже на дорослого дядьку, який з висоти свого досвіду дивитися на забавки молодих. Десь так і було, зрозумів я, дізнавшись минуле чоловіка. Кораг в минулому був теж найманцем, піднявшись до капітана. А потім вирішив осісти в Ламарі, увійшовши в склад вартових. Йому навіть звання не понизили, знаючи про його досягнення та навички.

За розмовою нас застав Баф, увірвавшись у кабінет. Чоловік був весь червоний і на нервах, проте побачивши мене живого та цілого, ще й в приємній компанії, коваль тільки махнув рукою.

- Тепер можеш йти, Лазарю, - чоловік встав, потискаючи мені руку.

- Приємно було познайомитися, капітане, бережіть себе.

Коли вийшли, направившись до готелю, Баф мовчав. Його і так хмуре обличчя, було більш незадоволеним, ніж зазвичай.

- Все погано?

- Як подивитись, - коваль замовчав кивнувши комусь з знайомих, і тільки коли відійшли продовжив. – Сайлу він не торкнеться, бо побоїться прямого конфлікта, а ось тебе… може спробувати дістати.

Далі ми йшли мовчки. Якщо чесно, в душі в мене крутилася злість на всю цю ситуацію, проте я не бачив виходу з цієї проблеми. Коли ми підійшли до готелю, Баф притримав мене за руку.

- Тримайся біля Сайли…

Мені що за дівчиною ховатися?! Чоловік не договорив, зробивши крок назад. Схоже він побачив мою злість на цю пропозицію. Але я розумів, що не він винуватець, тому не дозволив емоціям взяти верх.

- Розберемося.

От автора: і як ви думаєте, що буде далі? У Лазаря з'явився ворог в цьому світі, та й не тільки ворог...

До речі, я завжди радий почути якісь теорії чи допущення до сюжету. Інколи, це мотивує не гірше лайків.