Ді Мія - Готель Світів , Ді Мія

 Їй Богу ніби ми зараз вино пили, а не сік.

- А якщо тут постійно з'являтимуться такі ж красені, то я буду просто щаслива. Не робота, а мрія! - Вона встала й почала кружляти кімнатою, ніби танцюючи на балу.

- Я перепрошую, а ти точно розумієш, що входитиме у твої обов'язки?

 Глянувши туди звідки тільки що пролунав знайомий голос, я побачила, що там, стоячи обпершись спиною об одвірок вхідних дверей, дивлячись на Діану, стояв Адріан.

 Діана швидко обернулася та склала руки на грудях.

- Звісно так! Але як можна погодитися на роботу, не обміркувавши всі її бонуси. - Уїдливо відповіла вона.

- Я думав, що гроші та робота з найкращою подругою вже достатні бонуси. - Хитро примружився чоловік.

 Мені здалося чи йому сподобалося виводити Діану на емоції? Вона й справді дуже мило кипіла від злості, але оскільки ці емоції все ж таки завдавали їй дискомфорту, то я не хотіла б підтримувати їхні такі шпильки один з одним. Принаймні поки не дізнаюся як до таких діалогів ставиться сама дівчина. Але, судячи з усього, вони її не дуже тішили.

- Все вище перераховане очевидні речі. - Фиркнула вона, а потім обернулася до мене. - Я готова обговорити всі деталі роботи й приступити до неї з завтрашнього дня. Але тільки не тут. - Вона головою показала на рудого. - Він порушує всю позитивну енергетику цього місця.

 Я почула дзвінкий регіт Адріана. Ді глянула на палицю, що лежала поруч з ліжком, потім повільно перевела погляд на чоловіка певно зараз уявляючи у всіх фарбах, як було б прекрасно відгамселити його нею.

- На жаль колючка, я вам для цього тут потрібен. Без мене Лейя не зможе найняти тебе на роботу. - Він блиснув своїми зеленими очима та склав руки на грудях. - Тож, можу й піти. Не мені це потрібно.

- Що? Це я колючка? - Спалахнула Діана, і я чомусь зараз уявила Гаррі Поттера, у той момент, коли він щось там з'їв і в нього з вух повалив дим. Ось у Діани зараз точнісінько такий самий вираз обличчя.

Так, гаразд, вдих - видих. Вони мене зараз удвох зведуть із розуму.

- Заспокойтеся! - Грізним голосом сказала я. - У мене зараз немає ні сил, ні терпіння вислуховувати ваші обливання отрутою один одного. - Серйозним голосом сказала я.

 Діана хмикнула та сіла поруч показово відвернув голову від чоловіка. Адріан розвів руками, нібито він узагалі тут ні до чого.

 На його пальці блиснув перстень. Дивно, я раніше його не бачила. Адріан стояв занадто далеко, щоб я могла розглянути його уважніше. Рудий перехопив мій погляд і подивився на руку.

- Так, артефакт один. - Махнув він рукою та швидко знявши перстень, поклав його в кишеню.

- Ясно, - промовила я подумавши, що я подарований мені перстень, коли перевдягалась поклала в скриньку до маминих прикрас.

- Давайте чітко й по справі. - Зітхнула я та перевела погляд на дівчину. - Ти розумієш із чим доведеться тобі мати справу і з ким?

 Вона ствердно махнула головою. Хоча навіть я зараз до кінця не розуміла цього. Як багато я ще не знала про ці світи.

- З різними істотами. Потрібно буде допомагати тобі тут наводити красу й підтримувати чистоту, приймати гостей, роздавати їм артефакти та виконувати всілякі доручення, що по суті, не сильно відрізняється від обов'язків на інших подібних роботах.

 Протараторила вона, я з полегшенням махнула головою. Хоч щось не потрібно обговорювати, сил на це вже не лишилося.

- Ну, в загальних рисах так і є. - Сказала я.
Хоча сама ще багато про цей готель не знала, але з Ді буде набагато легше все це дізнаватися й слідкувати за ним. Однозначно.

- Тим паче я все одно хотіла шукати роботу. - Спантеличила мене дівчина. 

 Ніколи не чула від неї про таке прагнення. Вона завжди була зосереджена на вивченні своєї професії та малюванні, грошей в її сім'ї вистачало на те, щоб вона могла спокійно вчитись і не думати про підробіток. Хіба що отой, коли ми співали на вулиці.

- Не знала про це. - Тихо сказала я.

- А я нікому про це ще не говорила. - Зітхнувши сказала Ді. - Мама серйозно захворіла. Потрібна операція, а на неї великі гроші. Тому, я вже кілька тижнів шукаю роботу, але поки що безрезультатно.

- Ну, чому ти мені не сказала? - Я обійняла її за плечі. - Ми б щось придумали.

- Річ у тім, коли я вже хотіла тобі все розповісти, то ти зникла. Я дуже здивувалася побачивши тебе сьогодні, коли йшла з чергової провальної співбесіди.

 Ну так. Логічно. І така реакція на мою пропозицію тепер стала дуже зрозуміла.

- Це все, звісно, дуууже сумно, але я хотів би запитати, ти погоджуєшся на цю роботу через гроші? - Серйозно запитав Адріан усе ще не зрушивши з місця.

- Ні звісно! - Обурилася Діана. - Мені в цій пропозиції подобається все, крім... - вона злісно стрельнула в нього очима, - крім того, що ти будеш туди-сюди тут шлятися.

 Адріан розреготався.

- Вірю! Щонайменше тому, що ти навіть не запитала, в якій валюті й скільки тобі платитимуть.

 На обличчі Діани промайнула розгубленість. Я теж застигла, адже навіть не подумала про це. Та я й не знала скільки зможу їй запропонувати, бо не знала скільки маю грошей у готелі взагалі.

- Нічого, ми вирішимо це самі, Діана знає, що я її не ображу. - Спробувала додати своєму голосу впевненості я, хоча не на жарт перелякалася.

Чи зможу я платити їй достатньо, щоб вона змогла оплатити операцію і нормально жити? Навіть, якщо і не зможу, ми щось придумаємо.

- Ну, як знаєте, тоді я нарешті можу провести присягу? - Швидко запитав чоловік, поправивши волосся рукою.

- Присягу? - Діана відхилилася й подивилася в мої очі.

- Так, це просто формальність. - Швидко сказала я. - Тобі просто потрібно буде виголосити присягу, що ти нікому нічого не розповіси.

- А, ну звісно, я присягаюся, що ніхто ні про що, що відбувається тут, не дізнається. - Розслабившись, вимовила вона.

- Е, ні, на жаль, цього не достатньо. - Посміхнувся Адріан. - Потрібна спеціальна магічна присяга. Яка не дозволить тобі цього зробити навіть якщо тебе будуть катувати.