Лєна Тесл - Митець, Лєна Тесл

Я розсміявся.

- У твоєї бабці ще й іграшкова пукалка була прихована?

Як би не було смішно, але таки я зробив ще один обережний крок назад.

- Ти ж не думаєш, що тебе це врятує, га? – я намагався триматися впевнено.

- Капітан Діана Коваль, ти…

Дівчина не встигла договорити, як я стрімко дав деру у прочинене вікно. Не скажу, що вона мене занадто налякала, але будемо відверті: сутичка двох, де в одного дешевий ремінь, а в іншого пістолет, буде точно не на користь ременя.  

За спиною пролунало кілька пострілів, але це мене вже не турбувало.

Я приземлився на дах під’їзду, а потім майже вдало скотився у квіткову клумбу. Обійшлась моя свобода всього лише якимось вивихом кісточки. Тож я почав тікати так швидко, як тільки міг це зробити. А випадкові перехожі та зіваки з балконів будинку застигли з жахом на обличчі.

Психопатка влучила в мою руку - на білому худі розтікалась гаряча кров.

- Сука! – загорланив я. – Ти програла!

Слідом, десь за рогом будинку почулися поліцейські сирени.

- Ви мене не схопите!

Мою справу тільки розпочато…  

Кінець