Мирослава Білич - Улеслива омана, Мирослава Білич
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-Що ж Вас до нас привело? – Із величезною цікавістю запитала жіночка. Її вже встигли попередити про професію гостя, адже Гордій поспішив показати свою серйозність ще з порогу. Так простіше потрапляти до потрібних людей.
-Я до Вас із неофіційним питанням. Інколи займаюсь доброчинністю, а в цих стінах вона потрібна як ніде інде. Я б хотів попросити у Вас показати мені вихованців із якимось дефектами у зовнішності. Я розумію наскільки важливо виглядати так як інші із власного досвіду. Тим більше дітям. Можливо зможу допомогти фінансово у складному питанні.
-Знаєте, у нас виховуються здорові діти, є окремі заклади для хворих діток. Однак, є одна дівчинка із проблемою на обличчі і їй потрібна допомога пластичного хірурга.
Жіночка встала зі свого крісла і пройшла до великої шафи, відкрила дверцята і почала щось шукати у переповнених паперами полицях. Вийняла папку і вручила її співрозмовнику. З-під прозорої обгортки папки, на гордія дивилась вже знайома дівчина на ім’я – Уляна.
-Це Улянка, дівчинка із дуже складною долею. Вона потрапила до нас із будинка маляти і досі залишається сиротою. Таких, на жаль, рідко забирають у сім’ї. Тож ми всіма силами намагаємось підтримувати і допомагати нещасній.
-Ви можете її покликати?
Жінка одразу напружилась, хоч і намагалась це приховати за награю посмішкою. Руки так і трусились, а ще намагались підправити кожну деталь на її діловому костюмі.
-Мені дуже прикро, але зараз це неможливо. Вона поїхала із групою інших діток на екскурсію. Та Ви можете залишити свій номер, і я неодмінно зателефоную Вам, щоб влаштувати зустріч.
Гордій награно усміхнувся, підвівся, вийняв з кишені візитку і поставив її на стіл.
- Чекатиму Вашого дзвінка. До зустрічі!
-До побачення!
Виходячи із кабінету, Гордій не міг розібратись чия брехня і улесливість йому більш огидна. Власна, адже вдавав із себе доброчинця, чи директорки, яка із усмішкою називає втечу дитини – «екскурсією». Хоча, як би вона зізналась правоохоронцеві, що від них діти втікають? Це ж просто самогубство, у професійному сенсі. Може хоч зараз вони почнуть її шукати, і єдина приємність у цій ситуації – точно не знайдуть, бо він тепер за неї відповідатиме. Хай тільки кілька тижнів, та для Уляни це вкрай необхідно.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Улеслива омана, Мирослава Білич», після закриття браузера.